Дипломная работа: Управління реальними інвестиціями на підприємстві

Дипломная работа: Управління реальними інвестиціями на підприємстві

Інститут менеджменту та фінансів при

Київському національному університеті

імені Тараса Шевченка

кафедра менеджменту інноваційної та інвестиційно діяльності

Випускна кваліфікаційна робота

бакалавра з менеджменту на тему:

“Управління реальними інвестиціями на  підприємстві ”

студента 4-го курсу спеціальності

6.050200 Менеджмент організацій”

Морозова Олексія Еріковича

Науковий керівник:

д. е. н., професор

Євтушевський В.А.

Київ – 2005 р.

Інститут менеджменту та фінансів при

Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

«Затверджую»

Директор Інституту

менеджменту та фінансів,

д.е.н., професор

Д.М. Черваньов

“     ”                       2005р. 

ЗАВДАННЯ

на випускну кваліфікаційну роботу бакалавра з менеджменту студента 4 курсу денної форми навчання спеціальності   6.050200 Менеджмент організацій” Морозова Олексія Еріковича

1.   Тема роботи:    “Управління реальними нвестиціями на підприємстві”

затверджена на засіданні кафедри менеджмент організацій

“      ”                .   2005р., протокол №              .

2.   Строк завершення роботи         7  червня  2005 року                              .

3.   Попередній захист роботи        26  травня  2005 року                              .                                                                  

4.   Предмет дослідження: напрямки  управління  реальними інвестиціями, оцінка  ефективності реальних інвестицій;

5.   Об’єкт дослідження: інвестиційна діяльність підприємства;

6.   Мета дослідження: проявити розуміння особливостей інвестування в реальні активи, оволодіння навичками економічного аналізу інвестиційних  проектів і способів його фінансування з використанням відповідних методів оцінки, для підготовки управлінського рішення про доцільність включення проекту в інвестиційний план (бюджет капіталовкладень) підприємства;

7.   Перелік демонстраційного матеріалу для захисту роботи, результати розрахунків:

    Зміст роботи; вступ; висновки; додаток Е: “Статистичні дані про реальні     

    івнестиції в Україні”; додаток К: “Індекси промислового виробництва”.

8.   Графік консультацій

9.   Календарний план виконання завдання:

Науковий керівник:  Євтушевський Володимир Андрійович

                  Студент:   Морозов Олексій Ерікович

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………………..……….. 3

Розділ 1   Теоретичн основи управління  реальними інвестиціями………..……6

1.1. Реальні інвестиції та їх структура…………………………………………………………...6

1.2. Особливості управління реальними інвестиціями………….…………………..…14

1.3.Оцінка ефективності реальних інвестицій…………………………………………… 27

Розділ 2    Управління реальними інвестиціями підприємства з    

                  переробки металобрухту ТОВ СП “Укрроссталь” …………….………35

2.1 Вибір пріоритетних напрямків реального інвестування

СП Укрроссталь……………………………………………………………………………….………..35

2.2 Складання бізнес-плану реального інвестиційного проекту

СП  “Укрроссталь”………………………….………………………………………………………....  44

2.3  Оцінка привабливості реальних нвестиційних альтернатив

СП Укрроссталь”…………………………………………………………………………………..…. 56

Розділ 3   Інформаційні системи як інструмент підвищення      

                 ефективност управління реальними інвестиціями…………………....70

3.1 Інформаційні системи в процесі управління реальними інвестиціями…70

3.2 Програмні засоби управління реальними інвестиційними проектами ...78

3.3 Впровадження нформаційних систем з підтримки прийняття рішень

 на СП Укрроссталь”………………………………………………………………………………..84

Висновки………………………………………………………………………………………..…………..87

Література ………………………………………………..………………………………………………..91

Додатки

Вступ

Без капіталовкладень неможливо тривале снування жодного підприємства: той хто не робить інвестицій, не збільшує і не удосконалює свої активи, не має майбутнього. Від інвестицій, їхнього обсягу структури залежать перспективи підприємства, його можливості утриматись  на ринку.

Актуальність теми дослідження полягає у потребі господарюючого суб’єкта раціонально робити вибір серед багатьох альтернатив інвестиційного розвитку. Обраний напрямок вкладання коштів має відповідати стратегічним і тактичним цілям, інвестиційній стратегії розвитку підприємства.

В роботі розглядаються реальні інвестиції, їх види,  способи залучення,  аналіз привабливості інвестиційних альтернатив. Оскільки формою реалізації реальних інвестицій є інвестиційний проект, то розглядається передінвестиційна фаза розробки інвестиційного проекту, а саме пошук нвестиційних концепцій, попередня підготовка проекту, оцінка техніко-економічно та фінансової прийнятності.

Саме реальні інвестиції виступають джерелом розвитку виробництва, ведуть до збільшення виробничого капіталу, оновлення  основних фондів, розширення асортиментного ряду продукції, розбудови і укріплення основи для конкурентної боротьби, збільшення фінансової міцності підприємства. При цьому враховується специфіка підприємства, його відносні (у порівнянні з іншими господарюючими суб’єктами) переваги, а також знову виникаючі можливості.

Метою дипломної роботи є - на основі аналізу економічної літератури та практичного матеріалу визначити основні напрямки ефективного управління інвестиціями, проявити розуміння особливостей нвестування в реальні активи, оволодіння навичками економічного аналізу нвестиційних  проектів і способів його фінансування з використанням відповідних методів оцінки, для підготовки управлінського рішення про доцільність включення проекту в інвестиційний план (бюджет капіталовкладень) підприємства.

Для досягнення поставленої мети були поставлені  такі задачі:              

-     розкрити необхідність, сутність та механізм управління реальними інвестиціями;

-     проаналізувати на практичному приклад вибір напрямків реального інвестування;

-     проаналізувати розробку  реального нвестиційного проекту;

-     проаналізувати привабливість нвестиційних альтернатив для вибору проекту для фінансування підприємством;

-     оцінити основні напрямки підвищення ефективності реальних інвестицій на підприємстві;

-     дослідити можливості підвищення ефективності  управління реальними інвестиціями за допомогою інформаційних систем з підтримки прийняття рішень.

У бакалаврській роботі об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність підприємства;

Предметом роботи стали напрямки  управління  реальними нвестиціями, оцінка привабливості інвестиційних альтернатив. На основі заданого набору вихідних даних проведено економічний нвестиційний аналіз капіталовкладення в освоєння нової технології виробничо діяльності, закупівлю нового обладнання, його установку підприємством для підвищення ефективності  виробничої діяльності й оцінений економічний стимул підприємства профінансувати цей проект.

Методологічною основою аналітичних розрахунків ефективності реальних інвестицій стали  кілька формалізованих способів оцінки:

- по чистій приведеній вартості;

- по внутрішній нормі прибутку ;

- по індексі рентабельності;

- по поточному строку окупності;

- по простій ставці прибутковості (середньо рентабельності).

Крім того проведені розрахунки точки беззбитковості  реальних інвестицій та аналіз чутливості основних показників ефективності до  зміни параметрів.

В першому розділі розглядаються теоретичні основи реального інвестування, розкривається зміст та структура реальних нвестиції, залежність обсягу інвестицій від зовнішніх факторів, розглянутий життєвий цикл інвестиційного проекту згідно  бачення Програми промислового розвитку ООН (UNIDO). В другому і третьому параграфі закладена методологічна основа для практичних досліджень другого розділу.

В параграфі ”Особливост управління реальними інвестиціями» визначені підходи до формування стратегії і тактики вибору пріоритетних напрямків реального інвестування, формування джерел фінансових ресурсів для здійснення реальних інвестицій, та концепція “бізнес-плану”.

           В параграфі “Оцінка ефективності реальних нвестицій” закладена методологічна основа аналітичних розрахунків ефективност реальних інвестицій.

          В другому розділі на основі виробничих даних підприємства ТОВ СП Укрроссталь”, що спеціалізується на заготівлі та переробці металевого брухту, зроблені дослідження по розробці та оцінці привабливості реального нвестиційного проекту згідно стадіям передінвестиційного етапу життєвого циклу проекту: проаналізовано  вибір пріоритетних напрямків реального інвестування, здійснена розробка бізнес-плану інвестиційного проекту, проаналізовано  привабливість інвестиційних альтернатив для вибору проекту під реалізацію;

                Третій розділ містить дослідження можливості підвищення ефективності управління реальними інвестиціями за допомогою інформаційних систем з підтримки прийняття рішень. Обґрунтована доцільність застосування сучасних інформаційних систем, зроблений порівняльний аналіз характеристик та можливостей  програм з підтримки прийняття рішень, приведений приклад застосування нформаційних систем на підприємстві ТОВ СП “Укрроссталь”.

          У висновках зроблено підсумки та узагальнення по зроблених дослідженнях, ступеню виконання поставлених завдань.

Розділ 1. Теоретичн основи реального  інвестування

1.1. Реальні інвестиції та їх структура

Закон України Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року визначає інвестиції як всі види майнових та нтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інш види діяльності, у результаті чого створюється прибуток або соціальний ефект.

Реальні інвестиції – це вкладання коштів у реальні активи як матеріальн (основні та оборотні виробничі засоби,  будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і  нематеріальні (патенти, ліцензії, ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація) 1.

          Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів збільшення виробничих фондів, амортизація яких, у свою чергу, є джерелом подальшого розвитку виробництва.

          Інвестування оборотного капіталу необхідне для відтворювальних процесів у виробництві, сприяє його розширенню та збільшенню доходу.

На відміну від фінансових, реальні інвестиції повністю спрямовуються на збільшення виробничого капіталу, тобто в основний капітал і на приріст товарно-матеріальних запасів, а також у нематеріальні активи.

          Термін “реальні інвестиц застосовується в міжнародній практиці економічного аналізу і, зокрема, використовується у системі національних рахунків ООН.

Реальн нвестиції виступають у вигляді 2:

·     Нетто-інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства ( фірми);

·     реінвестицій (знову вивільнен нвестиційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів виробництва);

1 А.А. Пересада. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002.- 472с.

2 С.И. Соколов “Инвестиционная деятельность: теория и практика”. М.:“АиН”,1998-264с.

·     Нетто-інвестиц разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

Можна виділити такі види реальних інвестицій:

§  Інвестиц відновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства;

§  Інвестиц розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за  рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого накопичення ;

§  Валов нвестиції – це нвестиції оновлення і розширення разом.

Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній практиц використовуються такі показники1:

1.   Обсяг інвестицій, тобто вартісний вираз вкладеного капіталу.

2.   Норма інвестицій – відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту або валового внутрішнього продукту.

3.   Коефіцієнт приросту капіталоємності, що характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. Він визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту за той самий період.

4.   Накопичення – це використання частини національного доходу на розширене відтворення. Накопичення являє собою приріст основного капіталу, матеріально-технічних запасів, невиробничих активів, і, відповідно, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг.

У країнах з перехідною економікою ці показники неоднакові, їх рівень коливається залежно від рівня розвитку країни, стану її економіки.

Основну частину реальних інвестицій у країнах з ринковою економікою складають приватн нвестиції, у межах 60-70% (максимальним показником  - 70% - характеризується США). Такі інвестиції спрямовані в основному у прибуткові передові галуз промисловості, а держава інвестує збиткові галузі.

1 Ложникова А.В. Инвестиционные механизмы в реальной экономике. М.: М3 – ПРЕСС. –2001. – 176с.

Співвідношення між реальними та фінансовими інвестиціями пов’язане, насамперед, з нвестиційною стратегією підприємства. По-перше визначальну роль грає тип підприємства: інституціональне чи виробничого спрямування; по-друге – стадія життєвого циклу.

           Реальні інвестиц (будівництво, організація виробництва, придбання нерухомості завжди вважалися надійним розміщенням капіталу і захистом від інфляції, тому що:

a)   ціни на ці об’єкти зростають більш швидкими темпами, ніж знецінюється національна валюта;

b)   реальні інвестиції завжди дають більш вигідну віддачу капіталу, ніж вкладення у фінансові активи;

c)   реальні інвестиції – найбільш значний показник фінансового стану (іміджу) будь-якої компанії, що розвивається, або виробництва, гарант залучення в інвестиційну діяльність різних  приватних інвесторів.

Серед основних результатів реальних інвестицій необхідно виділити: ефективне розміщення продуктивних сил, що забезпечує гармонійний розвиток галузей народного господарства, реалізацію соціальних програм.

Але необхідно пом’ятати, що реальним інвестиціям, крім того, притаманний високий рівень морального старіння і вони є найменш ліквідними активами підприємства.

Найбільш загальною може бути така класифікація реальних інвестицій 1.

За джерелами фінансування:

§  централізовані – за рахунок коштів державного бюджету та державних кредитів;

§  децентралізовані – за рахунок довготермінових банківських кредитів, власних коштів підприємств, іноземних нвестицій.

1Данілов О.Д. Інвестування: Навчальний посібник. – Видавничий Дім Комп’ютер прес”, 2001.- 364с.

Галузевий поділ  реальних інвестицій на нинішньому етапі має такий вигляд: машинобудування та металообробка; торгівля та громадське харчування; будівництво; целюлозо-паперова промисловість;

промисловість будівельних матеріалів та ін.

Відповідно до регіонального поділу обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від нвестиційного клімату, послідовності проведення ринкових реформ, рівня розвитку економічного потенціалу, динаміки перетворення виробничої та фінансової інфраструктури, ефективності використання природних та трудових ресурсів

Основні форми реального інвестування наведені на у додатку А. 

Залежність обсягу інвестицій від зовнішніх факторів

На обсяг нвестицій впливають багато факторів та окремих макроекономічних процесів, причому в більшості випадків ця залежність може бути як прямою, так і оберненою1 (додаток Б).

1.   Пряма залежність спостерігається між часткою  заощаджень у доходах населення та обсягом нвестицій. У свою чергу, зі збільшенням доходу збільшується обсяг інвестицій, спрямованих  на заощадження.

2.   За винятком ринку нерухомості, валютного ринку та ринку лікувальних засобів спостерігається обернена залежність обсягів інвестицій від темпів інфляції в країні (високий рівень інфляції знецінює майбутній прибуток від інвестицій). Цей фактор ма вирішальне значення в разі довготермінового інвестування.

3.   Є обернена залежність обсягів нвестицій від ставки банківського відсотка (інвестування у певний об’єкт буде ефективним, якщо дохідність інвестицій перевищує ставку банківського відсотка). Зміна відсоткової ставки впливає як на заощадження, так і на інвестиції, але в протилежних напрямках.

4.   Прибуток є основною метою здійснення інвестицій, тому чим вища норма

1Хобта В. М. Управление инвестициями. Механизм, принципы, методы. – Донецк 1996г.

5.   очікуваної дохідності за певним об’єктом вкладення, тим він більш привабливий для інвестора ( спостерігається пряма залежність).

6.   При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції (обернена залежність).

7.   Збільшення норм амортизації сприяє нагромадженню капіталу (пряма залежність).

Життєвий цикл інвестиційного проекту

Реальн нвестиції здійснюються у формі інвестиційний проекту.

Поняття “інвестиційний проект” ма два значення 1.

I.          Діяльність, яка передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення визначеної мети при обмежених ресурсах у визначені терміни.

II.        Система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів,  що необхідні для здійснення визначених заходів, які містять їх опис.

Проекти прийнято поділяти на тактичн та  стратегічні.

Тактичн проекти, пов’язані із збільшенням обсягів виготовлення продукції, підвищенням якості, модернізацією обладнання.

Стратегічн проекти, що передбачають зміну форм власності або кардинальну зміну характеру виробництва.

Життєвий цикл проекту – це час від першої затрати до останньої вигоди проекту. Він відобража розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях його підготовки, реалізації та експлуатації.

Цикл проекту певною схемою або алгоритмом, за допомогою якого встановлюється певна послідовність дій при його розробці та впровадженні.

Програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоновано бачення проекту як циклу, що складається з трьох окремих фаз – передінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної 2.

1Шапиро В.Д. Управление проектами. Спб.: «Два Три», 1996.

2 А.А. Пересада. Управління інвестиційним процесом. К.: Лібра, 2002.- 472с.

I.       Передінвестиційна фаза має наступні стадії:

а) пошук інвестиційних концепцій (opportunity studies);

б) попередня підготовка проекту (pre-feasibility studies);  

в) остаточне формулювання проекту та оцінка прийнятності (fasibility studies);

г) етап фінального розгляду проекту та прийняття рішення (final evaluation);

II.      Інвестиційна фаза:

а) встановлення правової , фінансово та організаційної основ для здійснення проекту;  б) придбання і передача технологій;  в) детальне проектне опрацювання та укладання контрактів; г) придбання землі;  д) будівельні роботи і встановлення обладнання;  ж) перед виробничий маркетинг;  з) набір і навчання персоналу; е) здача в експлуатацію запуск.

III.    Фаза експлуатації:

 розглядається у довгостроковому та короткостроковому  планах. У першому вивчається можливе виникнення проблем, пов’язаних із застосуванням обраної технології, функціонування обладнання, кваліфікацією персоналу. У довгостроковому – обрана стратегія та сукупн витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу.

Інвестиції в основний капітал

Найпоширенішим об’єктом інвестування є основний капітал (фонди)1, до якого відносять: земельні ділянки; капітальні витрати на покращення землі; будови; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти; приладдя; робоча та продуктивна худоба; багаторічні насадження та інші основні засоби виробництва.

Основні виробнич фонди інвестиційної сфери поділяються на фонди будівельного та виробничого призначення. До фондів будівельного призначення відносяться: будівельні машини та механізми, обладнання силове та виробниче, транспортні засоби всіх видів, виробничі будівлі та споруди, інші основні засоби виробництва, до яких включають інструменти,

контрольно-вимірювальні пристрої, господарський інвентар терміном служби

1Дорошенко В.К. “Инвестиционная деятельность: теория и практика”. М.:“АиН”,1998– 64с.

більше одного року, незалежно від вартості.

До фондів виробничого призначення відносяться машини, обладнання, передаточні пристрої, транспортні засоби, виробничий нвентар, будівлі, споруди підсобних та допоміжних виробництв, що виділені на самостійний промисловий баланс, які входять до складу підприємств, організацій та фірм інвестиційної сфери.

          Вкладаючи кошти в основні фонди, інвестор маж зробити їх оцінку за повною первісною вартістю або за відновною вартістю.

Первісна оцінка основних фондів є вартість їх придбання або створення, тобто оплачена сума грошових коштів чи їх еквівалентів, або справедлива вартість будівель та споруд визначається за кошторисною вартістю на момент введення в бухгалтерському балансі підприємства, називається, первісною балансовою вартістю основних фондів.

          Оцінка за відновною вартістю основних фондів (з урахуванням індексації) установлюється Міністерством економіки і Міністерством фінансів разом  з Фондом держаного майна України. Вона здійснюється щорічно після звітного року станом на 1 січня наступного року в Україні.

Інвестування оборотного капіталу

Для забезпечення безперервності процесу відтворення товаровиробники повинні мати не тільки основний, але і оборотний капітал (оборотні фонди).

          На відміну від основного капіталу, оборотний споживається в одному виробничому циклі і його вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. Він не бере участі у створенні вартості, а обслуговує тільки процес обігу товарів.

          Інвестиції в оборотний капітал носять  довгостроковий характер і в цілому розумінні не відрізняються від інших реальних інвестицій.

          Інвестиції, вкладені у запаси сировини, основні матеріали, конструкції, вироби та допоміжні матеріали, пальне, запчастини, тару, МШП, у незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення й витрати майбутніх періодів, складають оборотні виробнич засоби (фонди)1.

1 А.А. Пересада. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002.- 472с.

Вони обслуговують процес виробництва і необхідні для грошових розрахунків за товарно-матеріальн цінності і для погашення дебіторської заборгованості.

          Інвестиції, вкладені у готову продукцію і виконані роботи, призначені для реалізації, кошти на рахунках у банках, у дорозі, розрахунках, касі, складають оборотний капітал. Готова продукція – це уречевлений капітал у вигляді основних виробничих активів необхідного виробничого запасу сировини, основних і допоміжних активів.

          В інвестуванні оборотного капіталу можна прослідкувати три етапи 1:

1.   Первісне інвестування при створенні підприємства базується на формуванні статутного капіталу підприємства. Мінімальні вимоги щодо нього повинні бути істотно збільшені для того, щоб він виконував не формальну, а активну роль у фінансах підприємствах.

2.   Підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства не потребує довгострокового інвестування коштів. Однак тут неможливо обійтися без активізації короткострокового банківського кредитування.

3.   Інвестування у приріст оборотних засобів при розширенні обсягів і масштабів господарської діяльност передбачає пошук додаткових інвестиційних можливостей відносно до довгострокових вкладень для збільшення оборотного капіталу підприємства. Джерелами фінансування можуть стати прибуток підприємства, довгостроков кредити банків, фінансова допомога вищих організацій і кошти бюджету.

1 Серегеев И.В. “ Организация и инвестирование” К.: ІЗМН, 1996. - 200 с.

1.2. Управління реальними інвестиціями

          Управління реальними нвестиціями містить в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу рунтується на інвестиційній політиці. Управління інвестиційна стратегія та тактика підприємства реалізується через вибір стратегічних цілей і  завдань та методів їх досягнення.  Політика управління реальними інвестиціями становить частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечу підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів. Основою обгрунтування інвестиційної політики підприємства служить аналіз ринку продукції, яка виробляєтся підприємством.

Напрямки реального інвестування:

1)   інвестиції в підвищення ефективності. Їх мета – це створення насамперед умов для зниження витрат фірми за рахунок заміни устаткування, навчання персоналу, переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва;

2)   інвестиції в розширення виробництва. Завданням такого інвестування є

     розширення можливостей випуску товарів для сформованих ринків у           

     межах існуючих виробництв;

3)   інвестиції у створення нових виробництв. Такі інвестиції забезпечують створення нових підприємства, як випускатимуть товари, що не виготовлялися фірмою раніше (здійснювати новий тип послуг), або дозволяють фірмі вийти на нові для неї ринки;

4)   інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестицій є необхідним у тому випадку, коли фірма стає перед необхідністю задовольнити вимоги влади в частин екологічних стандартів, безпеки виробництва або інших умов діяльності, що не можуть бути забезпечені тільки шляхом удосконалення менеджменту.

В основ стратегії вибору пріоритетних напрямків інвестування знаходиться інвестиційна політика підприємства. Що в свою чергу ґрунтується на аналізі ринку продукції, що виробляється цим підприємством, або нової, запланованої до випуску. Головною метою вивчення ринку є оцінка можливості збуту цієї продукції.

При проведенн аналізу ринку продукції підприємства оцінюються:

§  географічні межі ринку реалізац продукції;

§  загальний обсяг реалізації продукц на відповідному ринку протягом попередніх трьох років, у тому числі тієї, що виготовляється підприємствами-конкурентами;

§  прогноз динаміки споживчого попиту на період наміченої інвестиційної політики підприємства;

§  наявність підприємств-конкурентів на цьому ринку;

§  технічний рівень продукц підприємства;

§  можливості підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства і розширення рику збуту в рамках конкретних інвестиційних проектів1.

Також до найбільш важливих факторів, які визначають стратегічне і тактичне інвестиційне планування фірми, належить загальна економічна ситуація і макроекономічн передумови інвестицій. Як приклад можно розглянути таку ситуацію:

Станом на 1994р. найбільш високий рейтинг, у тому числі з погляду інвестиційної привабливості, мали переважно сировинні галузі, а більш низький – обробні (харчова – 1,08; газова – 0,98; нафтовидобувна – 0,93; нафтопереробна – 0,86; лісова деревообробна – 0,85 ;хімічна – 0,79; легка – 0,77; електроенергетика – 0,74;  вугільна – 0,72)2

Такий стан, крім іншого був обумовлений тим, що сировинні галузі експортують свою продукцію, і вже сам факт більш регулярного одержання платежів надавав їм перевагу над перед обробними галузями. Низький рейтинг електроенергетики визначається відносно низькою нормою прибутку через високу капіталомісткість галузі.

1Методологические рекомендации по разработке инвестиционной политики предприятия. Утв. Мин. экономики РФ №118 от 1.09.99.

2Крейнина М.Н. Аналіз фінансового стану та інветиційної привабливост акціонерних товариств у промисловості, будівництві, торгівлі – К.ИКЦ ДИС”,1994. –142с.

Починаючи з 1996 р. відбувається поступова зміна рейтингу галузей щодо їхньої інвестиційно привабливості. Аналіз тенденції зміни курсу акцій показав, що в обробних галузях (важке машинобудування) ринкова ціна акцій почала зростати більш нтенсивно ніж у сировинних.

Чи свідчить така тенденція про зниження інвестиційної привабливості сировинних галузей однозначної відповіді дати не можна. Проте, одна з причин – це те, що сировинн компанії певною мірою “вичерпали” резерв зростанння цін акцій, довівши ціни на власну продукцію до рівня світових. Високі ж фінансові, політичні, технологічн ризики в умовах перехідної економіки не дозволяють забезпечити помітного зростання за рахунок зовнішніх інвестицій.

Зростання курсу акцій підприємства обробних галузей свідчить про позитивні структурні зрушення в економіці країни і про посилення уваги з боку інвесторів до високотехнологічних виробництв.  Імовірних причин тут дві. Перша: починаючи з 1994 р. почала змінюватись загальна тенденція капіталовкладень – неефективн технології не фінансуються. Друга: високе спрацювання основних виробничих фондів, у тому числі у видобувних галузях, об’єктивно обумовлює посилення уваги до виробництва засобів виробництва. В свою чергу від обсягу інвестицій залежить обсяг ВВП (рис 1.1)

Рис. 1.1. Динаміка ВВП і прямих інвестицій

Слід зазначити, що світова тенденція свідчить про перспективність

інвестування у високотехнологічн виробництва, банківську справу, засоби телекомунікації. Разом з тим у сучасних умовах, виходячи зі сформованого світового поділу праці, найбільш інвестиційно привабливими залишаються видобувні галузі, важке машинобудування і транспорт1.

          При формуванні стратегічних планів інвестиційної діяльності варто враховувати і ту обставину, що в умовах сучасної економіки функція пропонування, яка виражається кривою, у більшост промислових галузей є прямою, паралельною горизонтальній осі.

          Таке положення, зокрема обумовлене тим, що використання фактичного виробничого потенціалу українсько економіки знаходиться приблизно на рівні 50%. Виходячи з цього, зростання обсягів виробництва може бути досягнуте на існуючих виробничих потужностях без будь яких значних додаткових витрат капітального характеру. Зрозуміло, рівень якості продукції, що випускається, в основному не відповідає світовим вимогам. Але з урахуванням величезної ємності внутрішнього ринку, така ситуація цілком можлива.

Тактика інвестиційної діяльност безпосередньо пов’язана з дивідендною політикою фірми, точніше, дивідендна політика багато в чому є основою тактики інвестування. Для більшості великих фірм зниження розмірів дивідендів є вкрай небажаним і спостерігається дуже рідко, навіть у випадках, коли до цього змушують об’єктивні  економічн обставини.

Дивіденди, як виплачуються акціонерам, як правило, є об’єктом оподаткування, тому що включаються в загальний розмір оподаткованого доходу людини. Отже, прибутковість інвестицій в акції підприємства повинна перевищувати без ризикову прибутковість по державних паперах (як правило, вони не підлягають оподаткуванню) як мінімум на величину податку.

Отриман дивіденди можуть або реінвестуватись, або витрачатись у поточному періоді. На сучасному етапі, коли більша частина акцій “розпорошена” між безліччю акціонерів, а середній рівень доходів акціонерів порівняно низький, переважа тенденція 100% одержання дивідендів.

1О.Ф Балацький, О.М. Теліжко Управління інвестиціями - С.: Університетьска книга, 2003. - С.225

Однак у тактичному плані більш ефективно реінвестувати відповідну частину дивідендів у розширення, модернізацію або перепрофілювання фірми. Інвестиційні проекти, що забезпечують виконання даного завдання, є найбільш прийнятним з тактичних міркувань.

     Рис. 1.2. Залежність курсової ціни акцій від рівня реінвестування девідендів

На графіку можна виділити чотири характерні зони. В інтервалі реінвестування 0-20% спостерігається незначний приріст курсової ціни акцій. Обсягів ресурсів, як залучені таким чином, очевидно не досить для серйозних технологічних зрушень.

В інтервал 20-50%  відбувається зростання курсової ціни акцій, що складає близько 20-25% від рівня поточної ціни.

В інтервал 50-65% збільшення ціни акцій припиняється. Цікаво, що при рівні реінвестування дивідендів понад 65% відбувається зворотна зниження курсової ціни, і приблизно при значенні 80-85% курсова ціна досягає

1 Радионова С.П. Радионов Н.В. “Оценка инвестиционных ресурсов предприятий” (Инновационный аспект).- СПб.: Альфа, 2001.-208с.

поточного значення з явною тенденцією до подальшого зниження. Це обумовлено перш за все зростанням ризиків, пов’язаних з недовірою акціонерів до подібного роду дій.

Формування джерел фінансових ресурсів для здійснення

 реальних інвестицій

       За рідкісним винятком фірма, що вирішила реалізувати капіталомісткий нвестиційний проект, здатна обійтися власними фінансовими ресурсами. Більш того відволікання власних оборотних коштів на фінансування капітальних проектів не тільки неможливим, а й економічно невигідним. “Переключення” оборотних коштів  може призвести до скорочення основного виробництва й у кінцевому підсумку до скорочення ресурсів фінансування капітальних  проектів. У свою чергу, обсяги та джерела формування інвестиційних ресурсів багато в чому визначаются структурою капіталу, що склалася на підприємстві в процес господарської діяльності.

Для забезпечення ефективного управління формуванням нвестиційних ресурсів на підприємстві зазвичай розроблюється спеціальна нвестиційна стратегія, яка підтримує та забезпечує стабільну інвестиційну діяльність, ефективне використання фінансових ресурсів, фінансову стійкість підприємства на довготермінову перспективу.

          Розробка стратег формування інвестиційних ресурсів підприємства проходить такі основні етапи 1:

I.          Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів

1) Оцінювання необхідного обсягу фінансових ресурсів для реального інвестування на основі:

а) балансового методу;

б) методу аналогій;

в) методу питомо капіталомісткості продукції підприємства

1 Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльност підприємств: навч. посіб. – К.:Знання-Прес, 2003. – 622с.

2)   Визначення потреби в нвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій

3) Визначення загальної суми необхідного резерву капіталу з урахуванням стадій та термінів реалізації інвестиційних проектів

II.         Вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за  рахунок різних джерел

III.       Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів

Аналіз джерел фінансування, хоча і  є складовою і невід’ємною частиною загальної процедури аналізу інвестиційних проектів, до певної межі може розглядатися як самостійне завдання. Власне, самі джерела фінансування інвестиційних проектів визначен відносно однозначно (табл. 1.3.). Сама ж процедура аналізу зводиться до визначення ціни ресурсів (WACC), можливого сценарію одержання ресурсів, нормативно-правової регламентації та інших умов.

          Разом з тим без детального опрацювання механізму фінансування будь-який, навіть найбільш привабливий спосіб фінансування може виявитися неефективним.

          В основі всіх механізмів фінансування лежить фінансова модель інвестиційного поетку. В загальному вигляді модель має два основні блоки: блок капіталовкладень і блок фінансових потоків після початку експлуатації об’єкта. Серед механізмів фінансування: механізм змішаного фінансування і кредитування, механізм страхування, проти витратні механізми і механізм самооплатності – останній виділяють як найбільш перспективний 1.

1 Бурков В.Н., Новиков Д.А. Как управлять проэктами: научно-практическое издание. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 432с.

Таблиця 1.3.

Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства

Планування інвестиційного проекту та концепція Бізнес-плану”

 Реальний інвестиційний проект не може розглядатися у відриві від конкретного підприємства. Кожне підприємство під час свого життєвого циклу проходить різні стадії розвитку, які й обумовлюються тими проектами, які здійснює підприємство, а оперативна діяльність вже є похідною від цього процесу. Для кращого розуміння цього пропоную побудувати умовну модель життєвого циклу підприємства. (Рис.1.4)1.

      Рис.1.4. Інвестиційний проект та розвиток підприємства

Таким чином, життєвий цикл підприємства складається з поступового проходження різних інвестиційних проектів, як певних стадій свого розвитку.

Отже, відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься саме процес планування та реалізацій інвестиційного проекту, як складової частини будь-якої економічної активності. 

Як вже зазначалося вище, будь-який інвестиційний проект проходить три головні фази свого розвитку, це передінвестиційна фаза, нвестиційна фаза та експлуатаційна або оперативна фаза. Планування проекту здійснюється у передінвестиційній фазі за наступною структурою:

Ø Аналіз інвестиційних можливостей (Identification);

Ø Аналіз альтернатив проекту та попереднє визначення (Feasibility Study);

1 Бочаров В.В. “Инвестиционный менеджмент”- СПб. изд «Питер», 2000- 160с.

Ø Попереднє ТЕО (Pre-Feasibility Study);

Ø Бізнес-план (Business planing);

Як бачимо, вінцем процесу планування проекту є створення бізнес-плану.

Складання бізнес-плану інвестиційного зачіпає питання економічної ефективності, маркетингового аналізу, фінансового планування та, навіть, політичні аспекти.

Треба сказати, що навіть на Заході, де вже сформувалися чіткі історичні традиції планування будь-якої економічної діяльності, тим більше діяльності інвестиційної, не існу диного стандарту на розробку бізнес-плану. Це в першу чергу пов’язано із різницею в цілях бізнесу чи окремих проектів, та із безлічі варіантів середовища, в якому вони діятимуть.

Хоча в цілому бізнес-план вважається інструментом для отримання кредиту, він безумовно виконує функції набагато глибші1:

-   виявлення цілей бізнесу;

-   сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для досягнення цілей бізнесу;

-   створення системи вимірювання результатів діяльності;

-   надання нструментів для управління бізнесом;

-   виявлення альтернативних напрямків розвитку.

Існують різні вимоги до бізнес-плану для вже існуючої компанії та для компанії, що починає створюватися, існування якої залежить від даного проекту.

У випадку вже існуючої компанії, бізнес-план повинен містити звіт про минулу роботу та базуватися саме на ній, у той час, як у випадку нової компанії, особлива увага повинна бути відведена самому проекту.

Існує велика кількість розробок щодо складання бізнес-плану, проте всі вони частково відтворюють одна одну та можуть відрізнятися послідовністю розділів.

1Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты. Учебн. – СПб:. Рема, 2000 –422с.

Бізнес-план повинен містити наступні розділи:

1.   Стислий опис

2.   Бізнес та його стратегія

3.   Ринок та маркетингова стратегія

4.   Виробництво та експлуатація

5.   Управління та процес прийняття рішень

6.   Фінанси

7.   Фактори ризику

8.   Додатки

Рекомендований зміст основних розділів бізнес-плану 1

Короткий опис проекту

Як вже зазначалося, залежно від того, чи базується інвестиційний проект на вже снуючій компанії, чи його планується організувати на базі новоствореного підприємства, акцент повинен бути зроблений відповідно на компанії та стратегії або на самому проекті.

Так чи накше, наведемо перелік головних питань, які повинні бути окреслені у цьому розділі.

Як правило, дуже важливо перше враження від запропонованого проекту, якщо він, звичайно, є інструментом для отримання додаткового фінансування. Тут доцільно окреслити загальні переваги від проекту. А саме, треба окреслити сторони, як виграють від здійснення проекту. Особливо це торкається проектів, які сприяють впровадженню енергоефективних технологій та є очевидно суспільно корисними.

Насправді, все що буде написано в цьому розділі потім повинно бути детально розкрито у основних розділах бізнес-плану. Але перед тим, як до цього перейти, треба детально окреслити само підприємство, яке висуває цей проект.

Компанія та її загальна стратегія

Цей розділ робить наголос на самій компанії, яка здійснює проект, він

1 Попов В.М. Медведев Г.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта – М.: Финансы и статистика, 1997. – 180 с.

не повинен перевищувати 5-ти сторінок.

Звичайно, компанія повинна бути представлена як така що є кредитоспроможною та здатна реалізувати економічно ефективний проект. А саме, менеджерам вкрай необхідно в першу чергу для себе відповісти на наступні запитання:

1.     Які ваші персональні цілі та завдання при управлінні компанією?

2.     Які з  них є короткостроковими, а які довгостроковими?

3.     Яким чином вони будуть досягнуті?

4.     Які завдання самого бізнесу?

Маркетинговий аналіз

Ефективний маркетинг – ключовий параметр вдалого бізнесу. Одна з головних причин невдач недостатнє розуміння ринку та ринкового середовища.

Дуже часто цей розділ складає головну перепону для підприємців, які розробляють бізнес-план. Тут необхідно оцінити маркетингової можливості вашої продукції. Підприємець повинен показати, що він добре розуміє ринок та вимоги ринку до його продукції.

Цей розділ повинен складатися з:

Аналізу сектору ринку, Аналіз конкурентів, потреб споживачів. SWOT-Аналіз

Маркетингова стратегія

Після дослідження характеристик ринку у минулому розділі бізнес-плану, маркетингова стратегія, наведена в цьому розділі, змальовує специфічні маркетингові дії, як підприємець планує здійснювати для досягнення своїх цілей.

Будь-яка маркетингова стратегія будується відповідно до концепції “4P”:

Product; Price; Promotion; Place.

Тобто, усі маркетингові заходи можуть здійснюватися за чотирма напрямками: продукція, ціна, просування, місце продажу, відповідно.

Ø  Продукція. Робота в цьому напрямку передбачає зосередження на властивостях самого продукту, що пропонується споживачам, на його особливостях та специфічних якостях. Це допоможе побудувати свій власний імідж та зробити його кращим, ніж імідж ваших конкурентів.

Ø  Ціна. Це один з найскладніших та найвагоміших компонентів. Складність його передусім полягає в тому, що при виборі цінової стратегії повинні враховуватися безліч факторів, такі, як цілі бізнесу, зовнішні фактори (конкуренти, споживач т.д.) та внутрішні фактори (виробничі витрати, рівень заробітної плати і т.д.)

Ø  Просування.  Просування на ринок є вирішальним фактором у ринковій економіці. Воно повинно бути предметом постійної уваги. Як заходи для просування продукції можуть використовуватися: особистий продаж, реклама, зв’язок із громадськістю та ін.

Дуже часто цей розділ складає головну перепону для підприємців, які розробляють бізнес-план. Тут необхідно оцінити маркетингової можливості продукції. Підприємець повинен показати, що він добре розуміє ринок та вимоги ринку до його продукції.

1.3. Оцінка ефективності реальних інвестицій

Аналіз ефективності здійснюєтся шляхом розрахунку системи показни-ків, в яких видатки і доходи приводяться до дати початку реалізації проекту.

Метод розрахунку чистого приведеного до теперішньо вартості доходу від

реалізації інвестиційного проекту  (Net Present Value NPV)1

Цей метод в інвестиційному менеджменті є одним з основних. В літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста наведена цінність, дисконтні чисти вигоди.

          NPV є дисконтною цінністю проекту (поточною вартістю доходів або вигод від зроблених інвестицій), показником абсолютної ефективності інвестицій і дорівнює різниці між  майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод та поточною вартістю нинішніх наступних витрат проекту протягом усього його циклу.

          Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигод і підсумувати дисконтні вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту є закладеною вартістю капіталу, тобто прибутком, який міг би бути одержаний при інвестування найприбутковіших альтернативних проектів.

          Загальне правило прийняття проектів за критерієм NPV: якщо NPV >, = 0, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV < 0 – проект не фінансується.

          Значення NPV = 0 означає, що надходжень від проекту достатньо для того, щоб забезпечити мінімальний рівень дохідності на інвестований капітал, тобто рівно стільки, щоб сплатити власникам капіталу плату за користування ним. Значення

NPV > 0 означає, що надходжень від нвестицій вистачить не тільки для

1 Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційно діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес,2003. – 622 с.

розрахунків із кредиторами та засновниками підприємства, але й на збільшення доходів акціонерів, а це, у свою чергу, призводить до зростання вартості акцій цієї компанії. Тому можна говорити про те, що вартість фірми складається з двох часток:

1.   Вартості активів;

2.   Вартості “можливостей росту”, тобто проектів із NPV > 0.

Розрахунок NPV проводиться за формулами (1.1. – 1.3.).

,                        (1.1.)

.               (1.2.)        

,     (1.3.)

где i — прогнозний середній рівень нфляції.

Основна перевага NPV полягає в тому, що всі розрахунки  проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Окрім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом додавання до NPV його окремих під проектів. Це дуже важлива властивість яка дозволяє використовувати NPV як основний критерій при аналіз нвестиційного проекту.

Метод розрахунку внутрішньої норми дохідності інвестиційного проекту  (Internal Rate of Return, IRR)

За змістом IRR очікуваним рівнем дохідності (більше за цю величину бути не може, а менше небажано для інвестора). Значення IRR – це точка беззбитковості, якщо IRR більше вартості інвестованого капіталу, то акціонери компанії одержують прибуток, якщо IRR менше, то це означає зменшення поточного капіталу акціонерів.

IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтні вигоди дорівнюють сумарним  дисконтним витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. IRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Метод IRR – це метод класифікації інвестиційної пропозицій із використанням граничного рівня дохідності інвестицій в активи, що дорівнює ставці дисконту, за якою теперішня вартість надходжень від проекту дорівнює теперішній вартості витрат на нього.

Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки проводяться за формулою (1.4).

,    (1.4.)

де r1 —  значення  коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

Загальне правило прийняття проектів за критерієм IRR:

якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за вартість капіталу інвестора або за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави – за нормативну ставку дисконту більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може рекомендуватися для фінансування.

          Для зручності інвесторів звичайно додатково розраховують індекс дохідності інвестиційного проекту (IL), який показує, у скільки разів (у частках одиниці) додатково може зрости дохідність інвестиційно альтернативи, не перетворюючи цей, проект у менш вигідний (що аналізується)  порівняно з вкладенням  обмежених засобів у зазначену альтернативу (або рівно вигідний проект).

Також в контекст показника IL визначається стандартне відхилення дохідності інвестиційної альтернативи у найближчому минулому.

При застосуванн IRR виникають певні труднощі:

1.   Критерій IRR зовсім не придатний для аналізу неординарних інвестиційних потоків (тобто коли відплив приплив капіталу чергуються);

2.   Критерій IRR не да можливості розрізняти ситуації, коли пріоритетність проектів змінюється залежно від ставки дисконтування;

3.   Метод IRR не дає змогу використовувати різні ставки дисконтування до різних періодів реалізац проекту.

Різновидом показника IRR є модифікована внутрішня норма дохідності інвестиційного проекту (MIRR). Цей показник усуває недоліки IRR та зберігає переваги над NPV.

          MIRR – це ставка доходу, за якою кінцева вартість чистих грошових потоків проекту дорівнює поточній вартост нвестиційних витрат.

Проект буде вважатися прийнятним, якщо модифікована внутрішня норма дохідності (MIRR) перевищує необхідну.

          MIRR припускає, що грошов потоки від усіх проектів реінвестують ся за ставкою, що дорівнює вартост капіталу, тоді як при застосуванні методу ІRR ставка реінвестування дорівню IRR. Оскільки припущення, що реінвестування має здійснюватись під WACC, більш правильне, MIRR є кращим індикатором дійсної прибутковості проекту. MIRR також вирішує проблему мультиплікації IRR.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій

(Profitability Idex, PI )

PI є відношенням дисконтних вигод до дисконтних витрат. Основна формула розрахунку (1.5.) ма вигляд :

.        (1.5.)

Очевидно, що якщо:  

РІ > 1, то проект варто прийняти;

РІ< 1, то проект варто відкинути;

РІ = 1, то проект ні прибутковий , н збитковий.

Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами PI, бальними або такими, що дорівнюють одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам’ятати, що коефіцієнт PI має наступні недоліки1:

1 Четыркин Е.М. Финансовый анализ производственных инвестиций. – М.: Дело,

1998 –256с.

Ø може давати неправильні ранжування за перевагою навіть незалежних проектів;

Ø непридатний для використання при виборі альтернативних проектів;

Ø не показує фактичну величину чистих вигод.

Індекс прибутковості є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигод і поточних витрат) до величини нвестицій.

PI тісно пов’язано з NPV. Якщо NPV позитивна, той  PI > 1, і навпаки. PI > 1, проект ефективний, якщо  PI < 1 – неефективний.

Метод періодів окупності пропонує інфорормацію про ризик та ліквідність проекту. Триваліший період окупності означає, що:

1.   доступ до інвестиційний грошей (фондів) буде закритий на декілька років, а отже проект не ліквідний;

2.   надходження грошових потоків очікується протягом тривалого часу – проект досить ризиковий.

Коефіцієнт ефективност нвестицій (ARR )1

Цей метод має дві характерні риси: він не припуска дисконтування показників доходу ; доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за винятком відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках) (1.6.). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два , якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), те оцінка повинна бути виключена.      ARR = _____PN______

            1/2 (IC - RV)                (1.6.)

1. Завлен П.В. Васильев А.В.  Оценка  эффективности инвестиций:– СПб, Издательский   дом “Бизнесс – пресса” 1998. –216с.

Підсумовуючи наведену інформацію варто зазначити:

Метод NPV важливий, бо дає прямий вимір грошового прибутку (вигоди) акціонерів на основ теперішньої вартості проекту. Тому показник NPV є найкращим засобом виміру прибутковості. Показник IRR також вимірює прибутковість, але вона виражена у процентному відношенні. Дехто з тих, хто приймає рішення, вважають це за краще. IRR містить нформацію щодо “граничної норми безпеки” проекту, якої немає у NPV. MIRR притаманні всі властивості NPV. Це найкраще припущення ставки реінвестування. При її застосуванні не виникає проблеми мультиплікації. Їх легко розрахувати, тому їх необхідно розглядати у сукупності під час і прийняття рішень.

Оцінювання економічної ефективності реальних  нвестиційних проектів

в умовах інфляції

Інфляція може помітно змінити вигідність проекту. Серед основних факторів, що впливають на грошові потоки та вимагають відповідного їх коригування при оцінювані ефективності є обсяги грошових надходжень від реалізації продукції (валовий дохід) та змінні витрати.

          Для разових початкових інвестицій формула визначення чистого приведеного до теперішньої вартості доходу в умовах нфляції (1.7.) буде мати такий вигляд:

       ,                                      (1.7.)

CF –грошові потоки в t-році;

CBKc – середньозважена вартість капіталу, що також включає інфляційну премію;

C0 –початкові інвестиції.

          Коефіцієнт дисконтування в умовах інфляц розраховується за формулою (1.8.):

     (1.8.)

де CBKc середньозважена вартість капіталу, що також включає інфляційну премію;

ik – показник нфляції; в свою чергу величина 1+СВК·ik – інфляційна премія.

Таким чином, CBKc = 1+СВК+ ik + СВК·ik (так звана формула Фішера).

          При розробці інвестиційного проекту важливого значення набуває правильне прогнозування темпів інфляц переоцінка може призвести у майбутньому до великих труднощів з погашенням зобов’язань перед інвесторами. Найпростіший спосіб тут такий:

-   взяти прогнози темпів нфляції з кількох незалежних джерел (включаючи прогнози НБУ, уряду);

-   класифікувати елементи майбутніх грошових надходжень за ступенем “чутливості” до інфляційних процесів.

Ще на початку попереднього розгляду проекту заздалегідь неприйнятними вважаються проекти, рентабельність (дохідність) яких нижче за рівень інфляції.

Ефективність реальних інвестиційних проектів

в умовах ризику

Під ризиком розуміють імовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується.

Ризиковість нвестиційного проекту виражається у відхиленні грошового потоку для даного проекту від очікуваного. При розгляданні альтернативних проектів можна оцінити грошові потоки керуючись експертними оцінками ймовірності їх надходження та величиною відхилень членів потоку від очікуваних величин. З двох проектів, що порівнюються, проект з більшим значенням цього відхилення вважається більш ризиковим.

Сутність мітаційного моделювання в оцінці ризику полягає в корегуванні грошового потоку проекту і наступним розрахунком NPV для всіх можливих його сценаріїв (варіантів). Отже, методика аналізу в даному випадку полягає в наступному:

1)    За кожним проектом, що розглядається будують на основі експертних оцінки три можливих варіанти розвитку: найгірший, найбільш реальний та оптимістичний.

2)    Розраховується NPV для найгіршого варіанту (NPVН)

NPV найбільш реального (NPVР);

NPV оптимістичного варіанту (NPVО).

3. Для кожного проекту розраховується найбільша зміна NPV -розмах варіації (RNPV) за  формулою (1.9):

                   (1.9.)

З двох проектів, що порівнюються вважає більш ризиковим той, у якого більший варіаційний розмах (RNPV).

Згідно іншого підходу до оцінки ризику за імітаційною моделлю, замість RNPV  розраховують середнє квадратичне відхилення за формулою (1.10.):

                                  (1.10.)

де NPVі загальний фінансовий підсумок кожного з варіантів, що розглядаються;

= середн значення NPV, зваженого за присвоєними ймовірностями (Рі) (1.11.):

                           (1.11.)

Проект з більшим значенням середнього квадратичного відхилення вважається більш ризиковим. Одже, варто співвідносити прибутковість  інвестицій з величиною ризику по цьому проетку.

Розділ 2. Управління реальними інвестиціями підприємства

з  переробки металобрухту ТОВ СП “Укрроссталь”

2.1. Аналіз вибору пріоритетних напрямків реального нвестування

СП “Укрроссталь"

Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями СП «Укрроссталь» є товариством з обмеженою відповідальністю, яке створене у 1995 році. «Укрроссталь» сплановано як комплексний виробничо-переробний заклад з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так і готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізації продукту. Цей комплекс базується у Запорізькій області та використовує ресурси, що вкладаються співзасновниками компанії СП «Укрроссталь», у тому числі компанією «Геррет Лтд» (Росія). На сьогоднішній день статутний фонд підприємства становить 1835,60 тис. грн, з них 1101,36 тис. грн. — 65% внесок ТОВ «Геррет Лтд». СП «Укрроссталь» — одне з провідних підприємств не тільки в Україні, а і серед країн СНД, яке перероблю до 900 тонн брухту металів у місяць.

Починаючи з IV кварталу 1996 року СП «Укрроссталь» займалося переробкою, пакуванням та продажем брухту чорних та кольорових металів на внутрішньому ринку, а починаючи з II кварталу 1997 року почало займатися експортною діяльністю з продажу брухту металів на міжнародному ринку.

Продукція підприємства відпускається споживачам у спресованих брикетах з маркируванням відповідно до вимог країни та фірми-споживача.

Підприємство дотримується стратег зростання шляхом виходу на нові та закріплення на старих ринках збуту брухту чорних та кольорових металів. На сьогодні підприємство з метою розширення експортної діяльності займається пошуком потенційних інвесторів.

2) Організаційний потенціал

Рис.2.1 Організаційна структура підприємства СП “Укрроссталь”

Підприємством керує група фахівців (3 чол.), що мають вищу економічну освіту та значний досвід роботи в металургійній та метало переробній галузях. Високий рівень кваліфікації та підготовки персоналу, його професійна компетентність визначають якість управління людськими ресурсами. Загальна кількість працюючих  — 350 чоловік.

3) Фінансові показники діяльності підприємства

Таблиця 2.2.

Динаміка фінансових показників діяльності СП "Укрроссталь"

Приведені в таблиці 2.2. дані  свідчать про те, що фінансове положення підприємства є стійким і достатньо стабільним. Хоча, власн засоби майже в 4 рази перевищують позикові, коефіцієнти ліквідності за 2001 рік знизилися і знаходяться на нижніх нормативних межах. Це свідчить про можливість виконати свої поточні зобов'язання, тільки мобілізувавши всі оборотні кошти.

4) Техніко-технологічний потенціал

СП «Укрроссталь» має сучасне технологічне обладнання для обробки та вантаження металобрухту: автокари, трактори, екскаватор, підйомний кран, кисневу різку тощо. Екскаватор з спеціальними змінними захватами для пресування металобрухту в необхідні за розміром пакети, для кращого розміщення при транспортуванні, газоплазмову різку зі спеціальними мундштуками для різки.

Для підвищення обсягу переробки металобрухту та продажу його на міжнародному ринку СП «Укрроссталь» має намір придбати високопродуктивне обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH. Та освоїти нову сучасну технологію кисневої різки.

Вдосконалення снуючого комплексу з переробки металобрухту надасть можливість підприємству зменшити собівартість виробництва, ефективність переробки, а одже і збільшити обсяги експорту, та інтенсифікувати просування зазначеного товару на світові ринки.

5) Досвід експортної діяльності

На сьогодні СП «Укрроссталь» має намір розширити свій експортний потенціал, отже, пошук фінансових ресурсів є одним з першочергових завдань.

Цінова політика є визначним методом проникнення на нові та закріплення на старих ринках збуту брухту чорних та кольорових металів. В умовах насиченості не тільки внутрішнього, а й ринків країн колишнього СРСР для проникнення на європейський та американський ринки фірма СП «Укрроссталь» проводить агресивну цінову політику, пропонуючи свою продукцію за цінами, на 3-5% нижчими, ніж ціни, що склалися на вітчизняному ринку (це можливо завдяки технології переробки брухту металів — таблиця 2.3).

Таблиця 2.3.

Номенклатура та ціни на продукцію СП "Укрроссталь"

Головними споживачами продукції СП «Укрроссталь» є переважно фірми Західної Європи, а також США, з якими укладен відповідні контракти на загальну суму 18,6 млн. дол. на період з 2-3 кварталу 1999 по 2000р. (табл. 2.4.). У 1999 році планується розширення експортно діяльності, звуження діяльності на внутрішньому ринку (внаслідок зростання неплатежів вітчизняних споживачів).

Вітчизняними споживачами в Києві та Київській області є Броварський завод порошкової металургії, Державний броварський завод алюмінієвих будівельних конструкцій, завод «Транс-сигнал», Київське виробниче об'єднання ім. Артема, завод «Більшовик».

Цільовим ринком для СП «Укрроссталь» є ринки переробки відходів металургійної промисловості та брухту країн EC і, зокрема, Німеччини та Італії. З середини 1996 p. продовжу зростати попит на продукцію металургійної промисловості на внутрішніх ринках Німеччини та Італії. Стала кон'юнктура підтримає високий попит на брухт не тільки у цих державах, а й в інших країнах EC. У 1997 p. попит на сталеву продукцію у країнах EC зріс на 28%, у Німеччині — на 21,5%, у Італії — на 18,7%, у третіх країнах— на 13,5%. Перелік  споживачів наведений у таблиці 2.4.

У вересні 1998 p. мпорт сталевої продукції та металобрухту країни EC збільшився у порівнянні з тим же періодом 1997 p. на 31%. У галузевому розрізі: спад ділової активності у галузі будівництва компенсується зростанням закупок сталевої продукц машинобудівною (3,5%) та електротехнічною (5,5%) галузями.

Таблиця 2.4.

Перелік контрактів з головними споживачами продукції СП "Укрроссталь"

    Рис. 2.5. Частка покупців продукції “Укрроссталь” по країнах

6) Конкуренти СП "Укрроссталь"

Фірми, які працюють на ринку торгівл металобрухтом, поділяються на три основні категорії.

До першої категорії (А) належать компанії, що були створені з минулих союзних підприємств заготівлі брухту. Але навіть маючи кращі стартові умови (ділові зв'язки, систему збуту, знання ринку тощо) вони не змогли реструктуризуватися та втратили момент для розвитку і сьогодні по своїм «номінаціям» не входять до групи лідерів.

Другу категорію (Б) складають фірми, що створені при великих промислових або транспортних підприємствах та гарантовано одержують значні обсяги брухту (списане обладнання, вагони та інше). Сюди також входять спеціалізовані організації, що працюють з військовим обладнанням, перетворюючи його на брухт. Але чорний брухт військового походження іноземні покупці закуповують невеликими партіями з значними витратами на експертизу, а металобрухт кольорових металів через значний вміст отруйних компонентів потребує сортування.

До третьої категорії (В) входять фірми, що прийшли у цей бізнес з інших ринків, успішно освоїли тонкощі ринку та утримують лідерство як по обсягах продажу, так і по освоєнню перспективних методів роботи. СП «Укрроссталь» належить до третьої категорії.

Київське та Харківське підприємства мають дуже високі накладні витрати. Одеське та Херсонське підприємства працюють на застарілому обладнанні та мають дуже велик витрати на електроенергію. Донецьке та Запорізьке підприємства з переробки металобрухту займають провідні позиції, але вони мають велику заборгованість по розрахунках з бюджетом та постачальниками.

Конкурентами СП «Укрроссталь» на внутрішньому ринку є підприємства системи «Вторчормет» (Києва, Донецька, Харкова, Херсона, Запоріжжя, Одеси), Артемівське AT «Азом», АТЗТ «Інтерсплав», СП «Сплав», СП «Alliant Kiev». Фізично та морально застаріле обладнання більшості вказаних підприємств, що були введені в експлуатацію більш як 20 років тому, не здатне конкурувати із сучасним обладнанням передових українських та закордонних переробників металобрухту.                                      

На ринках Західної Європи є багато метало- та брухтопереробних фабрик, але невелико потужності, що мають певну стабільну базу клієнтів; тенденції до активно експансії на ринку у них відсутні.

Підприємства східноєвропейських країн мають економічний стан менш стабільний, але продукція, яку вони виробляють, має менший потенціал для цінової конкуренції у порівнянн з можливостями СП «Укрроссталь».

7) Стратегія просування

Основою маркетингової політики СП «Укрроссталь» є використання системи прямих зв'язків із споживачами, що забезпечує максимальну обізнаність широкого кола потенційних споживачів з усім спектром товарів.

Фірма планує використовувати так методи просунення свого товару:

·     цінове стимулювання майбутніх посередників;

·     доступність для більшості потенційних покупців;

·     прям контракти, агентські угоди.;

·     робота з незалежними посередниками;

Підсумовуючи наведений матеріал необхідно наступні положення:

«Укрроссталь» сплановано як комплексний виробничо-переробний заклад з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так і готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізації продукту. Для підвищення обсягу переробки металобрухту та продажу його на міжнародному ринку СП «Укрроссталь» має намір придбати високопродуктивне обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH.

Вдосконалення снуючого комплексу з переробки металобрухту надасть можливість підприємству збільшити обсяги експорту та інтенсифікувати просування зазначеного товару на світові ринки.

Розроблюється два альтернативних реальних інвестиційних проекти: 

1.   Інвестувати у модифікацію  снуючого устаткування та переробного процесу;

2.   Інвестувати у модернізацію переробного процесу за допомогою нового обладнання та нових технологій.

2.2. Складання бізнес-плану реального інвестиційного проекту

СП Укрроссталь”

Відповідно до поставленої мети дослідження, розглядатиметься саме процес планування та реалізацій нвестиційного проекту, як складової частини будь-якої економічної активності.

1) Характеристика виробничої програми підприємства  СП “Укрроссталь”

Відповідно до визначених пріоритетних напрямків інвестування СП “Укрроссталь” розроблено інвестиційний проект модернізації обробного цеху для переробки металевого брухту. Згідно з даним проектом підприємство буде здатне переробляти до 2150 т. чорного та кольорового металобрухту на місяць та сортувати матеріал за 32 сортами. Що відповідає вимогам цільового ринку по якості сортування та законодавчим вимогам безпеки при обробці кольорових металів.

Потреба цільового  ринку компанії у матеріалах вторинної металургії на 2004 р. склала 255 тис. т. на рік. За прогнозними оцінками до 2007 року обсяг попиту збільшиться до 640 тис. т. на рік.

Головними споживачами продукції СП «Укрроссталь» є переважно фірми Західної Європи, а також США, з якими укладен відповідні контракти на загальну суму 18,6 млн. дол. Вітчизняними споживачами в Києві та Київській області є Броварський завод порошкової металургії, Державний броварський завод алюмінієвих будівельних конструкцій, завод «Транс-сигнал», Київське виробниче об'єднання ім. Артема, завод «Більшовик».

 Конкурентами СП «Укрроссталь» на внутрішньому ринку є підприємства системи «Вторчормет» (Києва, Донецька, Харкова, Херсона, Запоріжжя, Одеси), Артемівське AT «Азом», АТЗТ «Інтерсплав», СП «Сплав», СП «Alliant Kiev».

Короткий зміст проекту: придбання високопродуктивного обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH. Та освоєння нової технології кисневої різки.

1.1) Основні показники проекту:

-   обсяг виробництва продукції – 2150 т  переробки брухту металів на місяць із сортуванням по 32 класах;

-   Передбачуваний обсяг продажів – $ 15.4 млн.;

-   Прибуток, що залишається в розпорядженн підприємства (після сплати податку в бюджет) –  $ 1,2 млн.;

-   термін реалізації проекту – 8 – 13 місяців з моменту підписання контракту;

-   обсяг капітальних вкладень – $ 3.4 млн.;

-   строк окупності – 3 роки.

 Забезпечення ресурсами: Ліцензії, технології, сировина, енергозабезпечення, персонал, зв'язок – 100%;

Виробничі площі – 98%.

Стадія готовності: Стадія розробки документації.

Підписано контракт із німецької фірми «Metimo» GmbH. на постачання обладнання і підготовлений проект контракту на передачу прав використання технології з фірмою «Квернер Метолз клесим» (Франція).

Джерела одержання і погашення засобів:

Джерело фінансування – кредит іноземних партнерів.

Джерело погашення кредиту – засобу від реалізації металлопродукцї підприємства.

Погашення кредиту передбачається протягом 5 років після завершення реконструкції.

Гарант погашення кредиту: застава майна.

1.2)  Короткі відомост про СП «Укрроссталь»

Спільне українсько-російське підприємство з іноземними інвестиціями СП «Укрроссталь» є товариством з обмеженою відповідальністю. Підприємство являє собою комплексний виробничо-переробний заклад з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так і готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізації продукту.

Вартість основних фондів: на 1.01.2003р. -  $ 4,2 млн.

Обсяг продажів: за 2003 р. - $ 8,2 млн., у тому числі експорт - $ 6,4 млн.

Балансовий прибуток: за 2003 р. - $ 0,7 млн.

Зростання виробництва: у 2000-2003р.м. у порівнянні з 1996 - 1999р. склав 35.2%.

Чисельність основного персоналу:  350 чіл.

Інженерний персонал: 27 чол.

Форма власності: Товариство з обмеженою відповідальністю.

Статутний фонд: $ 250 тис.

2.1) Фактори виробництва

-   технічний рівень і потужність виробництва;

-   Стабільність постачання  сировини;

-   коло ділових відносин з вітчизняними й іноземними фірмами;

-   кваліфікований персонал;

-   забезпеченість земельною ділянкою, виробничими площами і відповідною інфраструктурою.

2.2) Ринкові фактори:

-   вихід на міжнародні ринки збуту;

-   використання прямих форм оптової реалізації продукції;

-   цінова політика;

-   відсутність могутніх конкурентів на вітчизняному ринку.

2.3) Правові фактори:

-   технологія, пропонована для інноваційного проекту, захищена патентами України UA 8053А, 96083143;

-   наявність свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи СП «Укрроссталь».

2.4) Макроекономічн політичні фактори:

-   екологічна стабілізація і спрямованість на економічний розвиток;

-   включення Київської області в першу з чотирьох груп регіонів із пріоритетною інвестиційною привабливістю;

-   ріст виробництва в Україні в 2005 році.

2.5) Фактори господарсько фінансової привабливості:

-   збереження достатнього рівня платоспроможності СП «Укрроссталь».

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства за 2003р. свідчить про те, що фінансовий стан підприємства є стійким. Оборотні кошти ($ 330.6 млн.) в достатній мірі покривають короткострокову заборгованість ($ 207.6 млн.). Загальний коефіцієнт покриття збільшився за рік з 1.31 до 1.56 (нормативний 1.5 2).

Підприємство, мобілізувавши усі сво оборотні активи, зможе погасити короткострокову заборгованість, що свідчить про платоспроможність, але не буде здатним продовжувати виробничу діяльність.

Низька ліквідність підприємства, що ма тенденцію зменшуватися (з 0.035 до 0.006 за рік  при нормативному коефіцієнт 0.2 – 0.25), свідчить про недостатність активів у ліквідній формі для термінового задоволення вимог кредиторів.

  Однак, реалізація інноваційного проекту дозволить підприємству знизити матеріалоємність виробництва, що забезпечить прискорення оборотності оборотних коштів, тим самим підвищити платоспроможність комбінату (коефіцієнт покриття підвищиться до нормативного).

В даний час СП «Укрроссталь» займає 4-те місце серед успішно функціонуючих підприємств-переробників вторинної металургії.

СП «Укрроссталь» створене у 1995 році, є комплексним виробничо-переробним закладом з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізац продукту.

Підприємство забезпечило в 2000-2001р.м. збільшення обсягів переробки металобрухту в порівнянні з 1999 р. на 35.2%.

Підприємство не має боргів перед бюджетом, регулярно розплачується з постачальниками сировини, палива й енергії.

Співробітничаючи більш ніж з 1,5 тисячами споживачів, підприємство зарекомендувало себе надійним партнером, що забезпечує своєчасні постачання по договорах.

3.1) Фінансово-економічний стан підприємства на 1.07.2002 р.

                                   Таблиця 2.5.

Зведений баланс підприємства ТОВ СП “Укрроссталь”

Фінансові показники роботи підприємства  в 2001 році, які приведені в таблиці 2.5., значно покращилися за рахунок збільшення обсягу продукції, що випускається. В комбінату є резерви для подальшого поліпшення свого фінансового стану за рахунок поліпшення якост продукції.

3.2) Структура керування

Відповідно до Статуту СП "Укрроссталь", керування персоналом здійснюють:

-   вищий орган – рада директорів;

-   керівник відділу кольорових металів;

-   керівник відділу кольорових металів;

-   керівник метолобази.

       3.3) Кадровий склад керування підприємством

В таблиці 2.6. згруповані дані про керівний склад підприємства, що забезпечує управління господарською діяльністю підприємства.

                                Таблиця 2.6.

Кадровий склад підприємства ТОВ СП “Укрроссталь”

Підприємством керує група фахівців (4 чол.), що мають вищу економічну освіту та значний досвід роботи в металургійній та метало переробній галузях.

3.4) Стан приватизації

Спільне підприємство «Укрроссталь» підприємством з обмеженою відповідальністю  і знаходиться у стані приватизації.

3.5) Місцезнаходження

Виробнича площадка підприємства знаходиться на правому березі р. Дніпро. у передмісті м. Запоріжжя.

Загальна площа – 58.6 гектарів, з них під будинками спорудженнями – 13 га.

Автомобільн дороги - Через Південне і Північне шосе комбінат зв'язаний з містом і має вихід у розвиту мережу автомобільних доріг України.

Залізничний транспорт - Під'їзні залізничні колії прилягають до станції Запорож-Ліве Придніпровської залізниці. Станція «Східна» є вхідною промисловою вантажною станцією.

Чисельність працюючих близько 350 чоловік. Кадри кваліфіковані і навчені.

3.6) Основні виробничі фонди

Вартість основних фондів підприємства - $ 4,5 млн.

До дійсного часу на комбінаті функціонують наступні основні виробництва:

Управління кольорових металів, управління чорних металів, метало база (дільниця розтину та сортування).

3.7) Основна продукція

роздроблений та сортований  металобрухт. Брухт чорного металу кл. Б-9, Б-18,  Б-26, Брухт міді кл. МО, Ml, М2, МЗ, Брухт на основі міді гр. III, IV

3.8) Обсяг переробки основного виду продукції за 1999 – 2001р. у порівнянні з 1990 р. - останнім роком до кризисного виробництва  (тис. тон), показаний у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Обсяг переробки основного виду продукції

Як видно з приведених даних за останні два роки спостерігається стійке зростання виробництва основних видів продукції.

У поточному 2002 році зазначена тенденція зберігається. За підсумками першого півріччя перевищило торішні виробнич показники.

Актуальність проекту визначається потребою зменьшити собівартість переробки та збільшити відповідність сортування вимогам цільового ринку.

Проект реконструкції розроблений Українським державним інститутом по проектуванню металургійних заводів “УКРГ” і “ПРОМЕЗ” разом з комбінатом «Запоріжсталь».

         Очікуваний об’єм переробки брухту чорного металу та металу на основі міді в результаті реалізації інвестиційного проекту наведений в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Очікуваний об’єм переробки брухту металів

Проектом передбачається закупівля високопродуктивного обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH. Та освоїти нову сучасну технологію кисневої різки.

Установка цього устаткування в цеху кисневої різки дозволить робити розчленування металобрухту необхідної якості по геометричних розмірах, групі обробки поверхні.

Загальна вартість закупівлі й установки обладнання з комплексом необхідного устаткування (вальцешлифовальная майстерня, воднева станція) визначена в 3,2 млн. грн.

У зв'язку з відсутністю в підприємства достатніх засобів, фінансування робіт намічається за рахунок залучення інвесторів.

Зазначен капітальні витрати окупляться приростом чистого прибутку й амортизацією за 3 року.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (після сплати податків у бюджет) складає 14.6 млн. грн.

Інтегральний ефект за розрахунковий період 13 років (3 роки будівництва і 10 років експлуатації) визначений у 24.2 млн. грн.

Рівень рентабельності реалізації, після завершення реконструкції з установкою нового обладнання, складе 33.0%; майна – 27.5%. Точка беззбитковості (обсяг реалізац продукції, продаж якої понад це значення буде приносити прибуток підприємству) знаходиться на рівні 16.7%.

4.1) Опис продукції

Найменування продукції – Подрібнений, сортований металобрухт.

Призначення й область використання – вторинна металургія.

Можливість чи експорту заміщення імпорту – Вітчизняна продукція, замість закуповуваної по мпорті. Конкурентноздатна на внутрішньому і зовнішньому ринках.

4.2) Конкурентноздатність продукції

Проведення реконструкції дозволить поліпшити показники якості подрібнення та сортування як по геометричних розмірах, так і по пластичності. Таким чином, після завершення реконструкції ефективність переробки за показниками буде відповідати світовому рівню.

4.4) Маркетинг і збут продукції

Відповідно до досліджень, виконаними Інститутом чорної металургії НАН України потреба вітчизняної промисловості у вторинній металургії в даний час складає 245 тис. тонн.

По експертним оцінкам потреба чорному та кольоровому брухті зросте в 2005 р. до 340 тис. т у рік.

Споживачами продукції будуть вітчизняні підприємства Вітчизняними споживачами в Києві та Київській област Броварський завод порошкової металургії, Державний броварський завод алюмінієвих будівельних конструкцій, завод «Транс-сигнал», Київське виробниче об'єднання ім. Артема, завод «Більшовик».

Деяка частина (на рівні 5%) приходиться на більш дрібних замовників.

Теоретично, на внутрішньому ринку конкуренцію СП «Укрросстасль» може скласти будь-яке обробне підприємство України при достатніх обсягах капіталовкладень.

Однак, реальним конкурентом є Артемівське AT «Азом», тому що він має об'єктивні умови освоєння аналогічної технології. На ринках Західної Європи є багато метало - та брухтопереробних фабрик, але невеликої потужності, що мають певну стабільну базу клієнтів; тенденції до активної експансії на ринку у них відсутні.

Зниження обсягів продажів можливо в результаті втрати підприємством частки ринку   з появою на ринку більшо кількості операторів, здатних надати подрібнений та сортований брухт відповідно до вимог ринку.

Основою маркетингової політики СП «Укрроссталь» є використання системи прямих зв'язків із споживачами, що забезпечує максимальну обізнаність широкого кола потенційних споживачів з усім спектром товарів.

4.5) Умови фінансування і розрахунок платежів по кредиту

Організація освоєння технології киснево різки передбачається за рахунок залучення позикових валютних засобів.

Орієнтована вартість придбання визначена в 2,9 $ млн.

Вартість робіт, що забезпечують нормальне функціонування устаткування, що здобуваються, (будівельно-монтажні роботи, нженерні мережі, системи вентиляції й ін.), визначені в 1,2 $ млн.

Фінансування валютних платежів проекту передбачено на кредитно-компенсаційній основі на  наступних умовах кредитування:

-   в рахунок авансу – 15%;

-   обслуговування кредиту (страховий збір, операційн витрати) – 3.5%;

-   частина, що залишилася, у плині 3-х років реконструкції, пропорційно вартості виконаних робіт.

Кредит використовується на початку кожного розрахункового періоду. Погашення кредиту здійснюється рівними частками після завершення реконструкції. Відсоток за кредит прийнятий у розмірі 10% річних.

Для погашення заборгованості за валютний кредит намічається продаж на світовому ринку продукції підприємства за вільно-конвертуєму валюту.

4.6) Визначення внутрішньої норми рентабельності

Розрахунок внутрішньої норми рентабельності проекту виконаний методом дисконтування різночасних чистих доходів,

Сумарний приведений чистий доход прийняв нульове значення за період життєвого циклу товару при нормі дисконту – 0.428.

Таким чином, внутрішня норма рентабельності капітальних вкладень складає  42.8%, що говорить про високу ефективність інвестицій.

Коефіцієнт рентабельності продажів (відношення чистого прибутку до обсягу продажів у %) складає: 33.0%, проти 23.5% до реалізації проекту.

Коефіцієнт загальної рентабельності (відношення балансового прибутку до собівартост продукції в %) складає 89.2%, проти 50.7% до реалізац проекту. У таблиці 4.7. розглянуті ризики та їх імовірність.

Таблиця 4.7.

Можливі ризики і форми страхування

2.3. Оцінка привабливості реальних інвестиційних альтернатив СП “Укрроссталь”:

Сфера діяльності:  комплексний виробничо-переробний заклад з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так і готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізації продукту.

Інвестиційн проекти

Проект А: Розробка та впровадження у виробництво верстатів пресованого розчленування IUN, управління, контролю енергоносіїв на баз електронних контролерів

Стисла характеристика проекту:

Розробка та впровадження у виробництво верстатів пресованого розчленування IUN, управління, контролю енергоносіїв на базі електронних контролерів, які можуть бути використані в забруднених вимірювальних середовищах (газу, води тощо) на баз електронних контролерів ( АРМ), які дозволять проводити облік хімічного складу, контроль їх переробки.

Проект знаходиться на стадії проведення базової підготовки серійного виробництва. Інвестиції здійснюються у формі  інвестиційної угоди.
Загальна вартість проекту становить 13,0 тис. у.о.
Потреба в зовнішніх інвестиціях становить 8,0 тис. у.о.
Термін реалізації проекту: 01.01.2006-31.12.2016 рр.
Термін окупності проекту - 58 міс

Проект Б: Підготовка виробництва та впровадження технології кисневої різки 5-го класу точності, (HAL-технологія), навісний поверхневий монтаж радіоелементів на блоки елементів (БЕ), припинення використання Хладону-113, застосування методу водного очищення БЕ.

Стисла характеристика проекту:

створення сертифікованої за ISO стандартами переробки друкованих плат та виробів кольорового металу

Проект знаходиться на стадії проведення базової підготовки серійного виробництва.
Інвестиції здійснюються у формі  інвестиційної угоди.
Загальна вартість проекту становить 15,5 тис. у.о.
Потреба в зовнішніх інвестиціях становить 9,5 млн. грн.
Термін реалізації проекту: 2006-2018рр.
Термін окупності проекту - 68 міс.

 Економічна оцінка інвестиційних альтернатив 

Таблиця 3.1.

Вихідні дані для розрахунку привабливості проектів А, Б.

Згідно з вихідними даними таблиці 3.1., при реалізації проекту Б необхідні додатков капітальні вкладення на початку шостого року, нове обладнання дозволить збільшити обсяг реалізації на 5 %, із сьомого року і до закінчення проекту. Рівень інфляції вважається рівним 8%. Ціна залученого капіталу   11%

Економічна оцінка інвестиційних альтернатив

Розрахунок норми дисконту з урахуванням рівня інфляції за формулою (3.1.):

r = r0+r0*і+і,      (3.1.),  де

r - номінальна процентна ставка

r0 - реальна процентна ставка за 1 крок нарахування відсотка

І - індекс інфляції

r = 0,11+0,11*0,08+0,08=19,88%=20%

          Первісні розрахунки обсягу виробництва і результатів по проекті проведемо на один місяць роботи цеху , потім приведемо розрахунок обсягу виробництва продукції за рік з урахуванням завантаження виробничої потужності цеху .

Ціна реалізації без ПДВ по проекті А = 95*100/120 = 86,4тис. у.о.

Ціна реалізації без ПДВ по проекті Б =96*100/120=87,3 тис.у.о.

Розрахунок прибутку від реалізації:

Розрахунок розміру виручки та прибутку в перший рік реалізації проекту приведений у таблиці 3.2. – 3.3. У перший і другий місяць виробничий потужність склада відповідно 50 % і 75% від планової. У такий спосіб:

Виторг у перший місяць по проекту А = 11*0,5*86,4 = 475,2 тис. у.о.

Виторг у другий місяць = 11*0,75*86,4= 712,8 тис. у.о.

Обсяг реалізац за наступні роки приймаємо без змін виходячи з досягнутої максимально виробничої потужності устаткування: 11 тонни на місяць * 12 місяців у році = 144 тон у рік.

Відповідно виторг від реалізац продукції складе за другий і наступні роки:

 Виторг річна (без ПДВ) = 11 т. * 12 міс. * 86,4= 12441,6 тис. у.о

Аналогічно зроблено розрахунки по проекту Б.

Таблиця 3.2.

Прогноз прибутку від реалізації (проект А), тис. у.о.

*Формула розрахунку показників зазначена в дужках після назви показника

Таблиця 3.3.

Прогноз прибутку від реалізації (проект Б), тис. у.о.

*Формула розрахунку показників зазначена в дужках після назви показника

Таблиця 3.4.

Чистий дисконтований дохід від реалізац нвестиційного проекту А (тис. у.о.)

*Формула розрахунку показників зазначена в дужках після назви показника

Таблиця 3.5.

Чистий дисконтований дохід від реалізац нвестиційного проекту Б (тис. у.о.)

*Формула розрахунку показників зазначена в дужках після назви показника

                                                                                            Таблиця 3.6.

Вихідні дані для розрахунку внутрішньої норми прибутковості (проект А)

                                                                                           Таблиця 3.7.

Вихідні дані для розрахунку внутрішньої норми прибутковості (проект Б)

Розрахунок показників економічної ефективності проекту (Таблиці 3.4.- 3.5.):                     

1.  NPV, накопичений за час реалізації проекту А (табл. 3, стор. 8, стовпчик 10), слав 1535,0 тис. у.о., проекту Б  (табл. 4, стр. 8, стовпчик 10)- 5980,1 тис. у.о.

2. Розрахуємо IRR (ВНД) проекту на основі даних за формулою ( 3.3. а,б):

  (3.3.а)

  (3.3.б)

3. Термін окупності склада для проекту А 6 повних років. Число місяців розрахуємо за формулою (3.4.):

         (3.4.)

Де   - абсолютна величина останнього негативного сальдо накопиченого потоку грошового доходу , S2 – значення першого позитивного сальдо накопиченого потоку грошового доходу .

        (3.4.а)

Для проекту Б повне число років окупності складає три роки, число місяців:

    (3.4.б)

 Індекс прибутковості, розрахований через відношення суми дійсної вартості грошових надходжень (сума значень по рядку 9 з таблиці 3.6. - 3.7. відповідно для проектів А, Б) до величини інвестицій. Оскільки інвестиції в проекті Б вкладаються в різні періоди часу, те необхідно врахувати сучасну вартість всіх інвестицій:

                                   (3.5.а)

                         (3.5.б)

                                                                         Таблиця 3.9.

Показники ефективності  інвестиційних альтернатив

Висновки :

1. Чистий дисконтований дохід (NPV) (інтегральний ефект) - величина позитивна в обох проектах – А, Б, за час здійснення проекту А склада 1535 тис. у.о, що менше ,ніж у проекту Б на 74% ( дані подані у таблиці 3.9)

2. Індекс прибутковості проекту (ARR) А більше 1, склада 1,02 - це менше, ніж у проекту Б.

3. Термін окупності проекту А - 6,58 року, це , безумовно менше терміну реалізації проекту, але в проекту Б цей показник краще - 3,68 роки.

4. Внутрішня норма окупності (IRR)  проекту А - 27,5% перевищує заданий рівень прибутковості - 15%, але це значно менше, ніж у проекту Б.

          На підставі результатів розрахунку вищевказаних критеріїв економічної ефективності вважаємо , що доходи , одержувані в результаті реалізації проекту А и проекту Б окупають витрати. Дані розрахунків показує більш високої економічної ефективності проекту Б по всіх розглянутих критеріях.

Аналіз беззбитковості

Таблиця 3.10.

Точка беззбитковості й операційний важіль для проекту А

Таблиця 3.11.

Точка беззбитковості й операційний важіль для проекту Б

Відповідно до отриманих розрахунків з таблиць 3.10 – 3.11., по проекті А річний обсяг виробництва продукції, при якому підприємство не одержує прибутку , але і не несе збитків - 113,53 тон, проектна потужність цеху - 144 тонни (11 тонн/місяць * 12 місяців). Запас міцності складає 21,29%.

Виходячи з визначення операційного важеля одержуємо, що 10-ти процентне збільшення обсягу продажів призводить до збільшення прибутку на 40,73%.

Відповідно до отриманих розрахунків по проекту Б річний обсяг виробництва продукції, при якому підприємство не одержує прибутку , але і не несе збитків - 101,54 тон, проектна потужність цеху - 151,2 тон. Запас міцност складає 32,29%.

Виходячи з визначення операційного важеля одержуємо, що 10-ти процентне збільшення обсягу продажів приводить до збільшення прибутку на 30,5%.

Виходячи з отриманих даних можна зробити висновок , що проект Б найбільш кращий, чим проект А тому що:

1. Точка беззбитковості проекту Б має менше значення, ніж у проекту А. Це свідчить про те, що проект Б при меншому обсязі виробництва почне приносити прибуток.

2. запас міцності проекту Б перевищує запас міцності проекту А на 11%.

3. операційний важіль проекту Б нижче, ніж у проекту А, що краще в умовах нестабільної економіки.

Аналіз чутливості Чистого приведеного доходу NPV

Як фактори, що відбиває зміни ЧДД проекту розглянемо , у діапазоні від -20% до 20%: обсяг інвестицій, обсяг реалізації, ціна реалізації, зміна собівартості, таблиця 3.12.

Таблиця 3.12.

Вплив факторів на величину NPV (тис. у.о.)

Як видно на рисунку 3.2., найбільш чуттєвий проект А до відхилення собівартості, особливо убік підвищення. Це робить залежним проект від впливу зміни цін постачальників, що відповідно повинно бути враховане в плані висновку договорів на постачання сировини, енергії.

Другим по значущості є фактор зміни ціни реалізації. Ріст ціни на 20% приведе до росту NPV на 545%, але і значне скорочення NPV у випадку зниження ціни реалізації.

Третім по значимості є фактор зміни обсягу реалізації. При зниженні обсягу реалізац сума NPV ставати негативною.

Найменш чуттєвий проект А к зміні обсягу інвестицій, коливання величини яких дозволяють залишатися NPV позитивною величиною .

                  Рис. 3.2. Аналіз чутливост Чистого приведеного доходу проекту А

Найбільш значними факторами в реалізації проекту Б, як видно на мал. 2, є також собівартість продукц ціна реалізації. Але проект Б менш чуттєвий у порівнянні з проектом А к коливанням розглянутих факторів (рисунок  3.2.).

Висновки .

1. Чистий дисконтований дохід (NPV) (інтегральний ефект) - величина позитивна й у проекту А и у проекту Б, за час здійснення проекту А складає 1535 тис. у.о., що менше ,ніж у проекту Б на 74%.

2. Індекс прибутковості проекту (IRR) А більше 1, складає 1,02 - це менше, ніж у проекту Б.

3. Строк окупності проекту А - 6,58 року, це , безумовно менше терміну реалізації проекту, але в проекту Б цей показник краще - 3,68 роки.

4. IRR проекту А - 27,5% перевищує заданий рівень прибутковості - 15%, але це значно менше, ніж у проекту Б.

5. Точка беззбитковості проекту Б має менше значення, ніж у проекті А. Це свідчить про те, що проект Б при меншому обсязі виробництва почне приносити прибуток.

6. Запас міцност проекту Б перевищує запас міцності проекту А на 11%.

7. Операційний важіль проекту Б нижче, ніж у проекту А, що краще в умовах нестабільно економіки.

8. Згідно даним графіків "аналізу чутливості NPV" можна зробити висновок , що проект Б менш чуттєвий до коливань факторів, ніж проект А.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про більшу ефективність вкладення інвестицій у проект Б.

Розділ 3. Інформаційні системи як інструмент підвищення      

                ефективності управління реальними інвестиціями

3.1. Інформаційні системи в процесі управління реальними інвестиціями

Широка нформатизація всіх сфер діяльності нашого суспільства принципово зміцнює роль нформації та інформаційних технологій. Особливо актуальні ці питання для економічних об'єктів: виробничих підприємств, інвестиційних організацій, фірм, компаній, фінансових, банківських, податкових, торгівлі, маркетингу, державних та інформаційних органів управління.

Управління названими об'єктами – постійний процес переробки значних обсягів різнобічно нформації, для якого характерно1:

·     зростаюча потреба в інформації, яка являється основою для прийняття рішень в управлінні;

·     значний обсяг інформації та складні інформаційні зв'язки між показниками, динамізм даних, які використовуються в управлінні;

·     велика кількість обчислювальних та логічних операцій, які виконує управлінський персонал;

·     можливість формалізації переважної більшості задач як в типових ситуаціях, так і при рішенні проблем в слабо структурованих або неструктурованих проблемах.

·     якість управління та прийняття рішень в економіці тісно пов'язана з використанням сучасних засобів комп'ютерної техніки та інформаційних технологій. Основним підходом до їх використання являється створення та застосування інформаційних систем (ІС) у менеджменті

За змістом автоматизовані системи (АС) — це система, яка складається з персоналу комплексу засобів автоматизації його діяльності та реалізує інформаційну технологію виконання установлених функцій.

Призначення автоматизованих систем (АС) в економіці — це автоматизація розрахунків, під якою розуміють людино-машинне

1Андрієнко А.С. Підтримка рішень в сучасних умовах // http://www.ek-lit.agava.ru/books.htm

розв'язування економічних завдань.

АСУ являє собою систему управління, яка орієнтована на широке й комплексне використання технічних засобів і економіко-математичних методів для розв'язування нформаційних завдань управління.

Інформаційн системи можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних завдань і рядом інших ознак.

Загальноприйнято класифікації АС у даний час не існує. Пропонується класифікація АС наступними ознаками 1:

1. За рівнем або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств, технологічних процесів.

2. За рівнем автоматизації процесів управління — інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, нформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні АС.

3. За ступенем централізац обробки інформації — централізовані АС, децентралізовані АС, інформаційн системи колективного використання.

4. За ступенем нтеграції функцій — багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т. ін.), багаторівневі АС з нтеграцією за рівнями планування і т. ін.

          Сучасний етап розробки нформаційних систем в економіці країни характеризується створенням АС нового покоління, до яких належать :

Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка нформації в таких системах відсутня.

В нформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (у вітчизняній літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основ автоматизації інформаційних процесів у сфері управління.

1Карпович Е.О.Информационные системы в бизнесе // http://business.rin.ru/

Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) покоління та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС). належать до інформаційних систем нового покоління.

СППР — це нтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювально техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.

Штучний інтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних нформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретн змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі — це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи ноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного нтелекту».

Основними завданнями, що вирішує АСУ підприємством є 1:

  - підвищення ефективност виробництва, що виражається в збільшенні випуску продукції, поліпшенн якості і зниженні собівартості. Це відбувається за рахунок різноманітних розрахунків, спрямованих на оптимальне використання наявних виробничих, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також за рахунок зроблено технології виробничих процесів і т.д.;

   -  підвищення оперативност поліпшення якості керування виробництвом, структурними підрозділами або підприємством у цілому, що

1 Алексеева Е.К. Можливості систем підтримки прийняття рішень // http://pricenews.kiev.ua/  

виражаються в застосуванні зробленої системи оперативно-виробничого планування, а також в оперативному зборі, обробці й аналізі фактичної інформації.

    -  удосконалювання структури апарата керування, що виражається в її спрощенні і створенні таких структурних підрозділів керування, що, будучи нечисленними по своєму складі, могли б оперативно і зі знанням справи впливати на процеси , що відбуваються. Це відбувається завдяки поліпшення взаємовідносин між структурними підрозділами виробничими одиницями;

   - організація раціональних потоків нформації на підприємстві, забезпечується комплексним використанням сучасних засобів обчислювальної і периферійної техніки;

  -  своєчасне укладання достовірно звітності підприємства, а також забезпечення оперативної доставки її у вищі за рангом організації. Здійснюється завдяки системно машинній обробці єдино вихідної інформації, а також шляхом одночасного створення машинних носіїв разом з укладанням звітних даних, що будуть потім одночасно передаватися або іншим способом доставлятися у вищестоящі організації;

  -    організація діловодства діспетчірування з обліком досягнень науково-технічного прогресу передового досвіду. Відбувається за рахунок комплексного застосування засобів організаційної техніки і діспетчірування, а також наукової організації прац нженерно-технічних працівників і власне керування в цілому.

Таким чином, автоматизовані системи керування виробничими об'єднаннями або підприємствами дозволяють не тільки упорядкувати потоки інформації на керованих об'єктах, удосконалювати збір і підвищити оперативність обробки інформації, необхідно для керування, але і серйозно поліпшити якість керування, спростити структуру апарата керування, вирішити інші питання організації виробничо-господарської й ншої діяльності даного об'єднання або підприємства.

Автоматизован системи керування промисловими підприємствами або

виробничими об'єднаннями істотно впливають на якість керування об'єктами і дозволяють:

-     цілком усунути паралелізм і дублювання потоків інформації, що

характеризує виробничо-господарську й ншу діяльність керованого об'єкта;

- якісно змінити утримування і методи виконання функцій керування управлінським персоналом і тим самим різко підвищити оперативність керування об'єктом;

- удосконалювати організаційну структуру апарата керування і тим самим скоротити потребу в управлінському персоналі;

- підвищити загальну культуру керування;

установити постійний і безупинний взаємозв'язок даної системи керування з вищестоящої.

Об’єктом розгляду у даному розділі є саме інформаційні системи з підтримки прийняття рішень СППР.

Сутність і компоненти СППР

СППР виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних систем (ІС) і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних ситуаціях, пов'язаних із розробкою прийняттям рішень.

Термін СППР (DSS - Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Геррі та Мартону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялося від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень».

Специфічні особливості й основи побудови цих компонентів забезпечують у СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови ІС: нтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, керуемість.

1 Фёдоров А.А. Принципы классификации управленчиских систем // менеджмент: методология та практика –  http://management.com.ua/cases/index.php  

Аналіз еволюції систем СППР дає можливість виділити 2 покоління СППР:

- перше покоління розроблялося в період із 1970 до 1980 р.;

- друге - з початку 1980 р. дотепер.

СППР другого покоління  мають ознаки 1:

·     керування даними - необхідна і достатня кількість інформац про факти згідно з прийняттям рішень, що охоплюють припущення і якісні оцінки;

·     керування обчисленням і моделюванням - гнучкі моделі, що відображають засіб мислення особи, приймаючої рішення, у процесі прийняття рішень;

·     нтерфейс користувача - програмні засоби дружні користувачу; звична мова, безпосередня робота кінцевого користувача.

Ціль і призначення СППР другого покоління можна визначити так:

-   допомога у розумінн розв'язуваної проблеми. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;

-   допомога у рішенні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і підготування даних, виконання обчислень, видача результатів;

-   допомога у проведенні аналізу типу «Що?... Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати.

Системи можна підбудовувати під стиль мислення користувача, його знань і фахової підготовки, а також під засоби роботи.

Для сучасних СППР характерно наявність таких характеристик 1:

1. СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка людини та інформація, що генерується ЕОМ, являють єдине ціле для прийняття рішень

2. СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє) міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному процесі, у СППР важливішою є ефективність процесу прийняття рішень.

1 Груздев Б.Г. технолония моделирования организационных систем // менеджмент: методология та практика –  http://management.com.ua/cases/index.php  

4. СППР виконує інтеграцію моделей аналітичних методів із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання помочі при прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, що мають досвід роботи з ЕОМ.

Системи дружні для користувачів не потребують глибоких знань про обчислювальну техніку і забезпечують просте пересування по системі

6. СППР побудовані за принципом нтерактивного рішення задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.

7. СППР орієнтована на гнучкість адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему.

Користувач повинен мати вибір можливостей, щоб вибирати їх у формі і послідовності, що відповідають стилю його пізнавальної діяльності.

Сфери застосування і приклади використання СППР

СППР набуло широке застосування в економіках передових країн світу, при цьому їхня кількість постійно збільшується. На рівні стратегічного керування використовується ряд СППР, окремо для довго -, середнє - і короткострокового, а також для фінансового планування, включаючи систему для розподілу капіталовкладень. Орієнтовані на операційне керування СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування й аналіз збуту, дослідження ринку і цін), науково-дослідних і конструкторських робіт, у керуванні кадрами. Операційно-інформаційне застосування пов'язане з виробництвом, придбанням і обліком товарно-матеріальних запасів, їхнім фізичним розподілом і бухгалтерським обліком.

Узагальнені СППР можуть об'єднувати 2 або більш із перерахованих функцій. У США в 2001 році був проаналізований 131 тип СППР і завдяки цьому виявлені пріоритетні галузі використання систем.

До них належать такі галузі:

- виробничий сектор;

- гірничорудне виробництво;

- будівництво;

- транспорт;

- фінанси;

- управлінська діяльність.

Комп'ютерна підтримка різних функцій за допомогою СППР має такий розподіл:

операційне керівництво - 30%;

довгострокове керівництво - 40%;

розподіл ресурсів - 15%;

розрахунок річного бюджету - 12 %.

Перерахування найвідоміших «комерційних» СППР включає сотні назв.

Приводиться ряд найбільше типових СППР, які стосуються проблем мікро - і макроекономіки 1:

«Симплан»- призначена для корпоративного планування;

«Прожектор»- призначена для фінансового планування;

«Доки-план»- призначена для загального планування;

«Експрес»- призначена для маркетингу, фінансів;

PMS-керівництво цінними паперами;

CIS-планування продукції;

PIMS-маркетингу;

BIS-керування бюджетом;

IFPS-інтерактивного фінансового планування;

FOCUS- призначена для фінансового моделювання;

ISDS- призначена для формування «портфеля замовлень»;

MAUD- індивідуального вибору.

1Компьютерное Обозрение №19 (487) 7 апреля 2005: «обзор рынка систем поддержки принятия решений»

3.2. Програмні засоби управління реальними інвестиційними проектами

У даний час у більшості технологічно розвинутих країн уже склалися глибокі традиц використання програмних засобів планування й систем управління проектами в різних сферах підприємницької діяльності. У багатьох західних компаніях ц системи стали звичним доповненням до стандартних засобів навіть для рядових співробітників, оскільки більшість планованих проектів – це невеликі за розміром комплекси проектних робіт. Дійсно, згідно з дослідженнями, проведеними тижневиком Info Word, 50-ти відсоткам користувачів необхідні системи, як дозволяють підтримувати плани, що містять від 500 до 1000 робіт, і лише 28 процентів користувачів розробляють розклади, які містять більше ніж 1000 робіт. Стосовно ресурсів, то 38-ми процентам менеджерів необхідно управляти 50-100 видами ресурсів у рамках проекту, і тільки 28-ми відсоткам потрібно контролювати більш аніж 100 видів ресурсів. У результаті досліджень були визначені також середні розміри розкладів проектів: для малих проектів – 81 14 видів ресурсів; для середніх – 417 і 47 видів ресурсів; для великих – 1198 робіт і 165 видів ресурсів1.

       Дана статистика може слугувати відправною точкою для менеджерів, які обдумують корисність і доцільність переходу на проектну форму управління діяльністю підприємством.

Критерії аналізу програмного забезпечення:

          Наявні на ринку програмного забезпечення продукти відрізняються набором функцій,  рівнем підтримки користувача і власне вартістю. Отже, критерії, за якими відбувається аналіз та вибір програмного забезпечення, можна розділити на три групи:

-   операційні критерії, що належать до функціональних можливостей програмного забезпечення (таких як розрахунок розкладу, витрат і відслідковування виконання робіт);

1 Груздев Б.Г. технолония моделирования организационных систем // менеджмент: методология та практика –  http://management.com.ua/cases/index.php

-   критерії, за якими оцінюється можливість функціонування програмного забезпечення в рамках будь-яко управлінської інформаційної системи.

-   критерії, пов’язані з витратами  на програмне забезпечення (життєвий цикл), як – от: придбання, нсталяція, оплата технічної підтримки, обслуговування протягом усього часу функціонування.

Порівняльна характеристика сучасних програмних засобів

З програмних засобів для календарно-сіткового планування (КСП) можна виділити так дві групи продуктів:

- пакети для упорядкування розкладів проектів

-  комплексні системи.

Пакети для упорядкування розкладів (Prodject Shedulers) у першу чергу орієнтовані на тих керівників, які мають потребу час від часу планувати нескладні проекти. Це програмне забезпечення дозволяє задавати взаємозв'язки між роботами, будувати діаграми Ганта і сітков діаграми, розраховувати критичний шлях, спрощено оцінювати завантаження ресурсів, вартість проекту і т.д. Як приклад таких програм можна назвати: FastTrack Scheduler (АЕС Software), Мі1еstones Еtс. (Кidasa Software), Visio Standart (Visio Corp). На жаль, ці недорогі продукти майже не представлені на вітчизняному ринку.

Комплексні системи призначені для створення середовища управління численними складними проектами (multi-prodject environment).Вони містять у собі не тільки високопрофесійні інструменти для планування, аналізу контролю за виконанням проектів, але і всі необхідн засоби для організації ефективних комунікацій між учас­никами проектних команд нтеграції з комплексними автоматизованими системами управління підприємством (АСУП). Таке програ­мне забезпечення, зокрема, розробляють компанії Artemis Management Sysyems, Primavera Systems, Welcom Software Technologies.

Програмні продукти двох останніх компаній призначено в пе­ршу чергу для застосування в проектно-орієнтованих організаціях.

Серед КСП-систем російських розробників можна виділити продукт Spider Prodject  компанії «Технології управління Спайдер», призначений для професійних користувачів.

Існують різноманітні підходи до класифікації програмного за­безпечення для управління проектами: за вартістю - на дороге ( > 1000$ ) і недороге програмне забезпечення ( < 1000 $ ); за кількі­стю підтримуваних функцій: на фахове і непрофесійне.

 Програмні продукти фірми Primavera Systems, Inc

Усі продукти цієї фірми розробляються відповідно до ідеології Концентричного Управління Проектами (Concentric Project Management - CPM), в основі якої лежить структурований, інтегрований і масштабований підхід до координації людей, команд і проектів. У порівнянн з традиційною методологією управління проектами в СРМ реалізовано декілька важливих переваг:

-   візуалізація даних дозволяє відслідковувати кожний про­ект, навіть якщо реалізуються одночасно декілька проектів;

-   координація ініціює діалог усередині компан (якщо хто-не-будь відхиляється від стратегічного курсу компанії, це негайно виявляється, і вживаються ефективн заходи);

-   посилення ролі кожного виконавця досягається за рахунок того, що люди знають, що їхня робота частиною виконання загаль­ної великої задачі;

-   конкурентні переваги реалізуються за рахунок спеціальних
засобів аналізу чутливості та підтримки прийняття рішень, що допо­магають вибрати найбільш конкурентноспроможний проект, який
забезпечує найбільший прибуток на інвестований капітал.

 Primavera Prodject Planner (P3) - програмний продукт, при­значений для календарно-сіткового планування та управління з ура­хуванням потреб у матеріальних, трудових і фінансових ресурсах. Виконує функцію центрального сховища проектів, що містить усі дані розкладу, де керівники й планувальники проекту створюють єдині структури проекту.

Primavera Prodject Planner забезпечує:

·     управління групами проектів у середовищі, характерному для територіально розподілених, високо нтенсивних і короткостро­кових проектів, що спільно використовують обмежені ресурси;

·     підтримку одночасного санкціонованого доступу до файлів проекту, що гарантує оперативність коригування даних, захищеність і достовірність інформації;

·     ефективний контроль великих проектів І цільових компле­ксних програм, що містять до 100 000 робіт, необмежене число ре­сурсів цільових планів;

·     Інтеграцію в будь-яку корпоративну систему управління;

·     створення проекту із фрагментів попередніх проектів, з урахуванням залежностей між роботами, призначеними ресурсами і вартісними даними;

·     відслідковування робіт із проекту за допомогою гнучкого й потужного механізму кодування робіт, що дозволяє легко організувати роботи за відповідальними, конструктивними елементами, за видами робіт, фазами проекту т.п.;

·     використання     РЕRТ-представлення     (Primavera Еаsу Relation-ships Tracing), що спрощує завдання логічної послідовності робіт. Визначення й аналіз проблемних ситуацій, особливо в сітках великих проектів, за допомогою спеціальних інструментів Тrасе Logic, Comic View;

·     точний розрахунок розкладу при мультипроектному, дов­гостроковому плануванні, що дозволяє розраховувати резерв кожно­го проекту при наявності міжпроектних залежностей між роботами;

·     порівняння з необмеженим числом цільових проектів, що є основою для проведення аналізу «що — якщо» та дозволяє визначити необхідність змін і підвищити точність оцінок на майбутнє;

·     використання ієрархічних ресурсів для розрахунку їхньої потреби на ранніх етапах планування. Урахування нелінійного споживання ресурсів за рахунок опису кривих споживання. Потужні за­соби вирівнювання ресурсів;

·     проведення вартісного аналізу з довільним ступенем дета­лізації за рахунок розподілу витрат за статтями витрат. Підтримка методики освоєного обсягу;

·     побудову звітів, що дають наочне представлення про стан проекту (більш ніж 150 стандартних табличних, матричних і графіч­них форм).

Sure Project Manager (ST) 3.0, призначений для управління невеликими проектами, або частинами значних проектів. Може бути використаний проектувальниками й підрядчиками - як інструмент планування та контролю робіт, замовниками - в якості засобу відслідковування ходу проекту. Sure Trak дозволяє врахувати всі складності, що виникають на етапі реалізац проектів, включаю­чи недопоставки сировини або устаткування, затримки платежів, спрогнозувати розмір грошових потоків і т.п.

Sure Trak ма такі можливості:

·     до 10000 робіт у проекті;

·     одночасне ведення й аналіз декількох проектів;

·     розроблені шаблони для різноманітних видів діяльності, що дозволяє швидко приступити до планування проекту;

·     угруповання робіт із кодів робіт, СРР ескізу;

·     РЕRT-представлення, що спрощує завдання логічної послі­довності робіт. Визначення й аналіз проблемних ситуацій за допомо­гою спеціальних інструментів Тrасе Logic, Comic View;

·     зміна масштабу шкали часу для визначених періодів, що дозволяє більш детально переглянути найважливіш на певний час роботи;

·     дати припинення та поновлення робіт, що виконуються;

·     автоматичне та ручне коригування графіка виконання робіт і пов'язаних із ними витрат;

·     порівняння ходу виконання робіт із цільовими датами;

·      відслідковування витрат і розкладів проекту з використан­ням методики освоєного обсягу;

·     зручне та наочне представлення інформації у вигляді звітів і макетів;

·     читання та запис файлів формату Microsoft Prodject;

MonteCarlo for Primavera застосовується для аналізу ри­зиків проекту, що ведуться в РЗ, і дозволя визначати терміни робіт і витрати на їх виконання із заданою ймовірністю.

Підсумовуючи наведене порівняння можно зазначити, що програмн засоби календарно-сіткового планування та систе­ми управління проектами знаходять застосування в різних сферах підприємницької діяльності.

До критеріїв, за якими здійснюють аналіз та вибір програмно­го забезпечення для управління проектами, відносять операційні критерії (функціональн можливості програмного забезпечення); критерії основних характеристик системи; критерії витрат жит­тєвого циклу програмного забезпечення.

Серед програмних засобів для календарно-сіткового плану­вання можна виділити такі дві групи продуктів: пакети для упоря­дкування розкладів проектів комплексні системи.

На вітчизняному ринку представлені такі основні програмні продукти для календарно-сіткового планування та управління прое­ктами: Microsoft Prodject (2002, TimeLine 6.5, SpiderProject, Open Plan, Primavera Project Planner (P3).

3.3. Впровадження нформаційних систем з підтримки прийняття рішень на СП “Укрроссталь”

Застосування інформаційних технологій в організації СП «Укрроссталь»  надало підприємству ширші ринкові можливості, що обумовлюватимуть більшу гнучкість та менші накладні витрати виробництва.

Ефективне застосування в цілому інформаційних систем менеджменту залежить від можливостей використовуваних апаратних засобів та програмного забезпечення, а також підготовленост персоналу для використання інформаційних технологій.

Сучасні розробки нформаційних систем менеджменту просуваються вперед досить успішно, використовуючи останні досягнення в галузі технологій інформаційних систем та комунікацій. Завдяки цьому інформаційні системи менеджменту стали задовольняти зростаючим вимогам до забезпечення інформацією своїх споживачів.

Підприємство СП «Укрроссталь» отримало конкурентні переваги використанню передових нформаційних технологій в управлінні. Так, застосування сучасних засобів міжособистого зв’язку та обробки інформації у повсякденній роботі менеджерів дозволяє значно скоротити витрати на рутинну та малоефективну роботу підвищити ефективність ділових переговорів. Важливе значення в автоматизац менеджменту має передача інформаційних масивів. Передача великих інформаційних потоків на значні відстані здійснюється з допомогою різноманітних видів ліній зв’язку. Впровадження інформаційних систем менеджменту надає можливість розглядати проблеми у взаємопов’язаному комплексі і підняти ефективність прац менеджерів на якісно новий рівень, який дозволить чіткіше та точніше дотримуватися загальної політики та стратегії організації, а також загальноприйнятих правил та нормативів, з більшою ефективністю управляти персоналом на основі підтримання найтісніших зворотних зв’язків, розумно ставитися до ризику на основі методів глибокого аналізу проблеми, використовуючи інформаційне середовище організації, ефективно організовувати колективну працю.

Зокрема, менеджери вищо ланки можуть ширше та чіткіше окреслювати перспективи на основі глобально нтелектуальної обробки інформації. В свою чергу, менеджери нижчих ланок розширять свої повноваження за рахунок автоматичного узгодження їхніх рішень в нформаційній системі менеджменту без вимушеного погодження на вищих ланках управління. Створюються нові горизонти для ефективної співпраці, оскільки з одного боку забезпечуються можливості на якісно вищих рівнях представляти чи передавати інформацію (відеоінформацію, гіпертексти, мультимедіа), а з другого зникають бар’єри віддалі, оскільки зникають проблеми з’єднання і передач нформації без спотворень.

Використовувані на підприємстві інформаційні системи менеджментупрацюють в масштабі реального часу, супроводжуючи певні процеси. Це означає, що процес відображення нформації проходить динамічно і при цьому забезпечується достатній запас часу для вчасного прийняття оптимальних рішень користувачем.

Перелік переваг інформаційної системи менеджменту

З ускладненням об’єкту управління посиленням впливу факторів зовнішнього середовища інформаційні системи менеджменту сприяють:

-     створенню ефективних людино-комп’ютерних систем прийняття рішення на основі поточних даних інформаційного поля;

-     створенню реальної інформаційної основи для прийняття оптимальних рішень шляхом забезпечення вчасності подання, достовірності та повноти інформації як про внутрішню діяльність, так і про зовнішні фактори, пов’язані з цією діяльністю;

-     проведенню ненав’язливого контролю за діяльністю всіх ланок працівників сфери менеджменту, планування їх роботи і вчасної оцінки результатів;

-     об’єднанню в диному інформаційному полі підприємства класичних напрямків управлінсько діяльності: виробничого, організаційного, маркетингового, фінансового, бухгалтерського, кадрового та проектно-конструкторського;

-     зростанню ефективності управління шляхом збільшення прямих витрат часу працівників управлінського апарату безпосередньо на виконання задач аналізу за рахунок зниження затрат на неефективну (очікування зустрічей, переміщення) та малоефективну діяльність (збір та обробку інформацію);

-     спрощенню доступу до даних інформаційного поля таким чином, що це не вимагає спеціально перепідготовки керівного складу підприємства для користування, з одн сторони, та впорядкуванню цього доступу та забезпечення захищеності даних з ншого боку;

-     підвищенню продуктивності праці, як за рахунок прискорення технологічного процесу, так за рахунок швидкості та гнучкості переналадки на нові види виробів і нов режими операцій;

-     розширенню номенклатури існуючих виробів або виконуваних робіт при одночасному зростанн міри змінності номенклатури виробів;

-     зростанню різноманітності варіантів можливої поведінки організаційно-технічної структури, який обумовлюється переносом багатьох питань управління з верхніх рівнів на нижчі.

-     кращу координацію внутрішньої діяльності шляхом оперативного розповсюдження більш інформативних та наочних засобів відображення і прийому-передачі повідомлень, що в свою чергу забезпечить ефективнішу взаємодію підрозділів - суміжників;

          В результаті запровадження дано технології менеджери вищої ланки можуть ширше та чіткіше окреслювати перспективи на основі глобальної інтелектуальної обробки інформації. В свою чергу, менеджери нижчих ланок розширять свої повноваження за рахунок автоматичного узгодження їхніх рішень в інформаційній системі менеджменту без вимушеного погодження на вищих ланках управління.

Висновки:

Робота виконана згідно паставлених задач, одже, підсумовуючи зроблені дослідження можна зробити такі висновки:             

       1) розкрито необхідність, сутність та механізм управління реальними нвестиціями:

Потреба в здійсненні реальних інвестицій обумовлена необхідністю підприємства розширювати  свою виробничу діяльність, оновлювати та вдосконалювати виробничу базу з метою утримання, зміцнення, виборювання нових позицій на ринку.

Реальні інвестиції – це вкладання коштів у реальні активи як матеріальні (основні та оборотні виробничі засоби,  будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальн цінності), так і  нематеріальні ( патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).

Реальні інвестиції здійснюються у двох напрямках:

- Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів збільшення виробничих фондів.

          - Інвестування оборотного капіталу необхідне для відтворювальних процесів у виробництві, сприяє його розширенню та збільшенню доходу.

Реальні інвестиції можуть здійснюватись за предметом: у матеріальні активи та інтелектуальну власність.

Суть механізму  управління реальними інвестиціями розкриваєтся через

управління реальними інвестиційними проектами, яке реалізуєтся за фазами:

Передінвестиційна фаза; Інвестиційна фаза; Фаза експлуатації. Кожна з яких має свої етапи здійснення.

       2) На  практичному прикладі з СП “Укрроссталь” обрано пріорітетні напрямки нвестування:

«Укрроссталь» сплановано як комплексний виробничо-переробний заклад з повним циклом переробки металобрухту, як напівфабрикату, так і готового (роздрібненого та пакетованого) для вжитку та подальшої реалізації продукту.

Для підвищення обсягу переробки металобрухту та продажу його на міжнародному ринку СП «Укрроссталь» необхідно придбати високопродуктивне обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH.

Вдосконалення снуючого комплексу з переробки металобрухту надасть можливість підприємству збільшити обсяги експорту та інтенсифікувати просування зазначеного товару на світові ринки.

Для реалізації поставлених задач, визначено дві інвестиційні альтернативи: 

   а) Інвестувати у поліпшення характеристик  існуючого устаткування та переробного процесу;

    б) Інвестувати у принципове оновлення переробного процесу за допомогою нового обладнання та нових технологій.

3)   здійснено розробку  реального нвестиційного проекту:

Відповідно до визначених пріоритетних напрямків інвестування СП “Укрроссталь” розроблено нвестиційний проект модернізації обробного цеху для переробки металевого брухту. Згідно з даним проектом підприємство буде здатне переробляти до 2150 т. чорного та кольорового металобрухту на місяць та сортувати матеріал за 32 категоріями. Що відповідає вимогам цільового ринку по якості сортування та законодавчим вимогам безпеки при обробці кольорових металів.

          Короткий зміст проекту: придбання високопродуктивного обладнання у німецької фірми «Metimo» GmbH. Та освоєння нової технології кисневої різки.

Джерелом фінансування обрано – кредит ноземних партнерів.

Джерелом погашення кредиту визначено – засоби від реалізації металлопродукцї підприємства.

Визначено фактори інвестиційної привабливості:

-   технічний рівень і потужність виробництва;

-   стабільність постачання  сировини;

-   коло ділових відносин з вітчизняними й іноземними фірмами;

-   вихід на міжнародні ринки збуту;

-   використання прямих форм оптової реалізац продукції;

В результаті розрахунків, визначено рівень рентабельност реалізації, після завершення реконструкції з установкою нового обладнання, він складе 33.0%; майна – 27.5%. Точка беззбитковості (обсяг реалізації продукції, продаж якої понад це значення буде приносити прибуток підприємству) знаходиться на рівні 16.7%.

4)   проаналізувано привабливість нвестиційних альтернатив для вибору проекту для фінансування підприємством (таблиця 3.9.):

                                                                                           Таблиця 3.9.

          Показники ефективності  інвестиційних альтернатив

1. Чистий дисконтований дохід (NPV) (інтегральний ефект) - величина позитивна й у проекту А и у проекту Б, за час здійснення проекту А складає 1535 тис. у.о., що менше, ніж у проекту Б на 74%.

2. Індекс прибутковості проекту (IRR) А складає 1,02 - це менше, ніж у проекту Б.

3. Строк окупності проекту А - 6,58 року, це, безумовно менше терміну реалізації проекту, але в проекту Б цей показник краще - 3,68 роки.

4. IRR проекту А - 27,5% перевищує заданий рівень прибутковості - 15%, але це значно менше, ніж у проекту Б.

5. Точка беззбитковості проекту Б має менше значення, ніж у проекті А. Це свідчить про те, що проект Б при меншому обсязі виробництва почне приносити прибуток.

6. Запас міцност проекту Б перевищує запас міцності проекту А на 11%.

7. Операційний важіль проекту Б нижче, ніж у проекту А, що краще в умовах нестабільно економіки.

8. Згідно даним графіків "аналізу чутливості NPV" можна зробити висновок , що проект Б менш чуттєвий до коливань факторів, ніж проект А.

        На основ проведеного аналізу можна зробити висновок про більшу ефективність вкладення нвестицій у проект Б.

5)   досліджено напрямки підвищення ефективності  управління реальними інвестиціями за допомогою нформаційних систем з підтримки прийняття рішень:

Досліджено, що в сучасних умовах ведення бізнесу характерно зростаюча потреба в інформації, яка являється основою для прийняття рішень в управлінні; велика кількість обчислювальних та логічних операцій, які виконує управлінський персонал; можливість формалізації переважної більшості задач як в типових ситуаціях, так і при рішенні проблем в слабо структурованих або неструктурованих проблемах.  Тому можливі такі напрямки підвищення ефективност управління реальними інвестиціями як:

Ø підвищення оперативності і поліпшення якості керування інвестиційним проектом;

Ø організація раціональних потоків інформації на підприємстві;

Ø своєчасне укладання достовірної звітності;

Ø  усунення  паралелізму і дублювання потоків інформації;

Ø  удосконалення організаційної структури апарата керування.

До критеріїв, за якими здійснюють аналіз та вибір програмно­го забезпечення для управління проектами, відносять операційні критерії (функціональні можливост програмного забезпечення); критерії основних характеристик системи; критерії витрат жит­тєвого циклу програмного забезпечення.

Серед програмних засобів для календарно-сіткового плану­вання можна виділити такі дві групи продуктів: пакети для упоря­дкування розкладів проектів і комплексн системи.

На вітчизняному ринку представлені так основні програмні продукти для календарно-сіткового планування та управління прое­ктами: Microsoft Prodject (2002, TimeLine 6.5, SpiderProject, Open Plan, Primavera Project Planner (P3).

В результаті вирішення поставлених задач, досягнута мета дипломної роботи  - на основі аналізу економічної літератури та практичного матеріалу визначено основні напрямки ефективного управління нвестиціями, поглиблено розуміння особливостей інвестування в реальні активи, відпрацьовані способи економічного аналізу інвестиційних  проектів і способів його фінансування з використанням відповідних методів оцінки, для підготовки управлінського рішення про доцільність включення проекту в інвестиційний план (бюджет капіталовкладень) підприємства. Розглянуто шляхи підвищення ефективності управління реальним інвестиційним проектом на підрпиємстві.

Література:

1.    Конституція України –К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2.    Господарський кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 304 с.

3.    Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

4.     Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.

5.   Закон України “Про цінні папери фондову біржу” від 14 липня 1994 р.

6.   Закон України “Про підприємства в Україні” від 17 червня 1995 р.

7.   Закон України “Про режим іноземного нвестування”

8.   Білик М.Д. Форми інвестицій державних виробничих підприємств та їх розвиток в сучасних умовах // Фінанси України. 1998. - № 4. – С. 7-19.

9.   Камаева В.Д.  Экспертиза инвестиций. В помощь предпренимателю и банкиру Экономика и жизнь. // 1995 -  №2.

10.       Бутко М. Проблеми реалізації інноваціонної моделі розвитку економіки на регіональному рівні // Економіка України. - № 11. – 2002. – С. 11-17

11.       Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки в умовах глобалізації та нформатизації // Економіка Україна. - № 7. – 2003. – С. 19.

12.       Дребот Н.П. Інвестиційна стратегія підприємництва: засади і особливості формування в сучасних умовах. // Регіональна економіка. – 2000.– С. 56-67

13.       Камаева В.Д.  Экспертиза инвестиций. В помощь предпренимателю и банкиру Экономика и жизнь. // 1995 -  №2.

14.       Кухленко О., Смірнова О. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні // Економіка України. - № 11. – 2002. – С. 22-26.

15.       Дребот Н.П. Інвестиційна стратегія підприємництва: засади і особливості формування в сучасних умовах. // Регіональна економіка. – 2000.-С. 56-67.

16.       Лук’янченко В.Б. Іноземні інвестиції в економіці України: динаміка та структура // Моніторинг нвестиційної діяльності в Україні. - 1999.-№ 1.

17.       Лук’янченко В. Розвиток підприємництва в умовах спеціального режиму інвестиційної діяльност // Економіка України. - № 1. – 2003. – с.32-35.

18.       Бутко М. Проблеми реалізації інноваціонної моделі розвитку економіки на регіональному рівні // Економіка України. - № 11. – 2002. – С. 11-17.

19.       Денисенко М. Можливості активізації інвестування в сучасних умовах // Економіка України. - 1. – 2003. – С. 28-31.

20.       Струніна В. Шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Економіка України. - № 9. 2001. – С. 11-16.

21.       Федоренко В., Гаврилова Т. Економічне становище підприємств та інвестиційні процеси // Економіка України. - № 5. – 2003. – С. 28-33.

22.       Балика С.Ю. Зміст та структура господарського ризику при розробці нової продукції /; Харківський держ. економ. ун-т. -Харків, 1996. -13 с.

23.       Берл Густав і ін. Миттєвий бізнес-план. Двадцять швидких кроків до успіху / Пер. с англ./.- М.: Справа ЛТД, 1995. – 183с.

24.       Бочаров В.В. “Инвестиционный менеджмент” СПб: Питер, 2002. – 160с.

25.       Беренс В., Хавранек П.М. “Руководство по оценке  эффективности инвестиций” – М.: АОЗТ “Интерэксперт”, 1995.

26.       Белая Н. Эффективность использования иностранных инвестиций. / Бизнес-информ / 1996, 17. - с.28.

27.       Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

28.       Бочаров В.В. “Инвестиционный менеджмент”- СПб.  «Питер», 2000- 160с.

29.       Борисов С.А. Совместная деятельность: учет и налогооблажение. - М., 1997. - 112 с.

30.       Бирман Г., Шмидт С.. Экономический анализ ивестиционных прэктов. - М..: Аланс. 1997. - 288 с.

31.       Бузько И.Р. и др. Экономический риск и управление инновационной деятельностью предприятий. - К., 1996. - 135 с.

32.       Виленский П.Л., Смоляк С.А. “Как расчитать эфективность инвестиционного проекта”. – М.: Информэлектро, 1996

33.       Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. - К.: ІЗМН, 1996. - 400 с.

34.       Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновации на предприятии. -  М.”Экономика”, 1989г.

35.       Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка. – 1998. 345 с.

36.       Горохів Н.Ю., Малев В.В. Бізнес-планування й інвестиційний аналіз. – М.: Інформаційно-видавничий будинок Филинъ, 1998 – 208 с.

37.       Гончаров В.В. Руководство для высшего управленческого персонала. - М.: МП “Сувенир”. - 1993. - 488 с.

38.       Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: руководство для высшего управленческого персонала - М. МП “Сувенир”, 1993 - 325 с.

39.       Глазьев С.Ю.  Теория долгосрочного технико-экономического развития - М. “Влад-Дар”, 1993г.

40.       Глухов В.В., Бахрамов Ю.М.         Финансовый менеджмент (учасники рынка, инструменты, решения). - СП-б., 1995 - 429 с.

41.       Данілов О.Д. Інвестуванні Навчальний посібник. – Видавничий Дім “Комп’ютер прес”, 2001.- 364с.

42.       Дедіков О.І. Інвестиції та їх роль у формуванні економічних пропорцій: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1996, - 21 с.

43.        Дорошенко К. П. “Инвестиционная деятельность: теория и практика”. – М.: “АиН”,1998 – 64с.

44.       Дикань В.Л. Иновационная и инвестиционная политика в условиях обеспечения конкурентоустойчивости предприятия: Практические аспекты / Харьковский гос. политех. ун-т. - К.: ИСНО, 1996. - 225 с.

45.       Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. Учебное пособие. М. 1997. - 195 с.

46.       Игошин Н.В. Инвестиции Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. – М: Финансы, ЮНИТИ, 2000.-413с.  (эфективность инвеат проектов  в усл рын экономики. Вообще, густо об эфективн инвест пр.)

47.       Ильенкова Н.Д.  Инновационный менеджмент. - М. “Финансы и статистика”, 1997. - 385с.

48.       Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1990-2000 рр. Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України. – 2001. – 96 с. 

49.       Кейнс Дж.М. “Общая теория занятости, процента и денег”. – М.: Прогресс –1978г.

50.       Крицков В.Ф., Ягудин С.Ю. “Особенности оценки эффективности создания и освоения новой техники в шинной промышленности”, М. ЦНИИ, 1991г.

51.       Конкуренция и управление рисками на предприятиях в условиях рынка”. – М.: - Аланс, 1997. 228с.

52.       Ковалёв В.В. “Методы оценки инвестиционных проектов”. – М.: Финансы и статистика, 1998. 144с.

53.       Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты. Учебн. – СПб: из-во «Михайлова В.А., 2000 –422с.

54.       Кутейников А.А. Искусство быть новатором”, М. “Знание”, 1990г.

55.       Комплексная оценка эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса. Методические рекомендации и комментарии по их применению”, М. Информэлектро”, 1989г.

56.       «Лизинг как механизм развития инвестиций и предпринимательства». М.: ООО Изд. – консал компания «Дока», 1999.- 280с

57.       Ложникова К.П. “ Инвестиционные механизмы в реальной экономике” – М.: Пресс, 2001.- 176с.

58.       Лутц Крушвиц «Инвестиционные расчёты»

59.       Мазур И.И. Шапиро В.Д. Управление проектами -  спраочное  пособие М.: Высшая школа, 2001 – 875с.

60.       Макагон Ю.В., Ляшенко В.И.  и др  Иностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы..; Донецк. управление статистики. - Преп. докл. - Донецк, 1994. - 38 с.

61.       Манілівського Р.Г.  -Бізнес-план. Методичні матеріали. М.: Фінанси і статистика, 1995.-156 с.

62.       Мельник В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посібник для студ. вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 249 с.

63.       Меякулов Я.С.  Экономическая оценка эффективности  инвестиций и финансирования инвестиционных проектов. - М.: ДКС, 1997. - 160 с.

64.       Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. “Основы менеджмента”. Пер. с англ. М.”Дело”, 1992г.

65.        Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. “Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление”, т. 1 и 2, М. “Внешторг -издат”, 1993г.

66.       Попов В.М. Медведев Г.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта – М.: Финансы и статистика, 1997. – 180 с.

67.        Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998

68.       Норкотт Д. “Принятие инвестиционных решений”. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 247с.

69.       Оценка  эффективности инвестиций: Завлен П.В. Васильев А.В. – СПб, Издательский дом Бизнесс – пресса” 1998. –216с.

70.       Радіонова С.П. Радионов Н.В. “ Оценка инвестиционных ресурсов предприятий” ( Инновационный аспект).- СПб.: Альфа, 2001.-208с.

71.       Румянцева З.П., Саломатин Н.А., Акбердин Р.З. Менеджмент организации. Учебное пособие.. - М.: ИНФРА - М.1997. - 432 с.

72.        Синицин О. Инвестиционный анализ. Теория выбора // Инвестиции России. №1–2, 1997.

73.       Санто Б. Инновация как средство экономического развития”. Пер. с венг. М. “Прогресс”, 1990г.

74.       Серегеев И.В. “ Организация и инвестирование”

75.       Серегин А.М. Эффективность малого бизнеса”, М. “Экономика”, 1990г.

76.       Статистичний щорічник України за 2000 рік. – К.: Держкомстат України, 2001. – 589 с.

77.       Татаренко Н.О. Поручник А.М. Теорія інвестицій Навч Посібникю – К. КНЕУ, 2000.-160с.

78.       Троян В.М. Спільне підприємництво. - Тернопіль: Тарнекс, 1995. - 132 с.

79.       Тодрина И.В. Зарубежные инвестиции как фактор структурных преобразований в экономике переходного периода: Автореф. дис... канд. экон. наук: 08. 01. 01 / Харьковский гос. ун-т - Х., 1995. - 18 с.

80.       Хобта В. М. Управление инвестиционными рисками. – Донецк 1996г.

81.       Шапиро В.Д. и др. Управление проектами. Спб.: «Два Три», 1996.

82.       Федоренко В.Г. “Інвестиційний менеджмент”: Навч посібник. – 2-ге вид. – К.: МАУП,2001. – 280с. (синяя МАУПовск дом)

83.       Черваньов Д.М. Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во Знання” 1999.514с.

84.       Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес,2003. – 622 с.

85.       Четыркин Е.М. Финансовый анализ производственных инвестиций. – М.: Дело, 1998 –256с.

86.        Alexis M., Wilson C.z. Organisational Decision Making // Prentise-Hall International. – N.-Y.-1997 . 195p

87.        Becker R. H. Project selection checklists for Research. Product Development, Process Development // Research Management. – 1980. – 21.- Sep. - № 5.

88.       Mayer C. Financial Systems, Corporate Finance and Economic Development // Information, Capital Market and Invextment. – G Hubbart, ed. Chicago: Chicado Unisversity Press. 1990.

89.       Miller M. Debr ant Taxes // Journal of Finance. – 1977. - №32. –261 P.

90.       Thompson A., Formby J. Economics of the Firm // Prentise-Hall International. – N.-Y., 1993. – 549 p.

91.       Banmol W. J., Quandt R. E. Investment and and diskount rates under capital rationing: a programming approach. – Econ J., reprinted in Archer and D’Ambrosio. – Vol. 75. – P. 317 – 329.

92.       Markowitz H. Mean – Variance Analysis in Portfolio Choice and Capital Markets. – New York: Basil Blakwell, 1987. – 275p.

93.       Mc Guigan J., Moyer R. Managerial Economics. Gth Ed. – West PublishingCompany, 1993. – 680 p.

94.       Merrett A.J., Sykes A. The Finance and Analis of Capital Project, Longmans. – 1963. 263 c.

95.       Pinches G. Essentials of Financial Management. – Harper CollinsPublishers, 1990. – 349 p.

96.        http://www.elvisti.com - новини українських інформагентств на сайті "ЕлВiстi"

97.          http://www.online.com.ua/news/flash_r.html - Україна Онлайн. Бліц-Новини

98.          http://www.business.kiev.ua - Газета української буржуазії "БІЗНЕС"

99.          http://www.maximum.com.ua - Журнал "Компаньйон"

100.    http://www.gc.lviv.ua - Газета "Галицькi контракти

101.    http://www.kmu.gov.ua - Кабінет Міністрів України

102.    http://www.v-ade.org - Агентство по розвитку підприємництва

103.    http://www.bank.gov.ua - Національний банк України

104.      http://management.com.ua/cases/index.php  менеджмент: методология та практика

105.      http://www.ek-lit.agava.ru/books.htm бібліотека економічної та ділової літератури.

Додаток А

Форми реальних інвестицій

Додаток Б

Графіки залежності обсягу інвестицій від окремих факторів

макроекономічного середовища

           частка заощаджень                                                             Прогнозований рівень            

           у доходах, %                                                                        інфляції, %

     1.                                                                                        2.                                                         обсяг інвестицій,гр од                                                  обсяг інвестицій,гр од.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Ставка банківського відсотка, %                                     Норма дохідності, %                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

   3.                                                                                         4.                                                          обсяг інвестицій,гр од                                                  обсяг інвестицій,гр од.                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Ставка податків, %                                                          Норма амортизації, %                                                                                                                                                                    

    5.                                                                                        6.                                                     

           обсяг інвестицій,гр од                                                     обсяг інвестицій,гр од.                                                                                      

Додаток Г

 Нормативно - правова база діяльності інвесторів

1.    Конституція України

2.    Житловий Кодекс Української РСР від 30.06.83 № 5464-X.

3.    Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III.

4.    Цивільний Кодекс Української РСР від 18.07.63 №1540-06.

5.    Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91. № 1251-ХІІ

6.    Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.97. № 168/97-ВР.

7.    Закон України "Про нвестиційну діяльність" від 8.09.91 № 1560-XII.

8.    Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР.

9.    Закон України "Про режим ноземного інвестування" від 19.03.96 № 93/96-ВР.

10.  Закон України "Про основи містобудування" від 16.11.92 № 2780-XII.

11.  Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.99 № 687-ХІV.

12.  Закон України "Про столицю України - мiсто-герой Київ" від 15.01.99 № 401?XIV.

13.  Закон України "Про оренду землі" від 06.10.98. № 161-ХІІ.

14.  Закон України "Про власність" від 07.02.91. 697-ХІІ.

15.  Закон України "Про заставу" від 02.10.92. 2654-ХІІ

16.  Закон України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 2535/12.

17.  Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР.

18.  Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.97 № 723/97-ВР.

19.  Закон України "Про екологічну експертизу" від 9.02.95 №45/95-ВР

20.  Закон України від 14 жовтня 1994 року N /-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднаннь, установ та організацій за порушення у сфері містобудування»

21.  Закон України від 07.02.1991 № 698-XII «Про підприємництво» (частково втратив чинність)

22.  Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства»

23.  Закон України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»

24.  Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92. №2269-XII.

25.  Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»

26.  Закон України від 22.12.1995 № 493/95-ВР «Про поставки продукції для державних потреб»

27.  Закон України від 04 03 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна»

28.  Закон України від 10.07.2003 року № 1087-IV «Про кооперацію»

29.  Закон України від 06.03.1992 № 2171-XII «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»

30.  Закон України від 10.07.1996 № 290/96-ВР «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»

31.  Закон України від 18.06.1991 № 1201-XII «Про цінн папери та фондову біржу»

32.  Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»

33.  Закон України від 21.11.1995 № 437/95-ВР «Про промислово-фінансові групи в Україні»

34.  Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію»

35.  Закон України від 11.01.2001 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції»

Додаток Е

Статистичні дані про реальні івнестиції в Україні

Капітальні  нвестиції за  2004 рік

Додаток Ж

Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності

за 2004  рік

Додаток З

Введення в експлуатацію об’єктів соціально сфери забудовниками усіх форм власності за 2004 рік

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Додаток К.

Прямі інвестиції

(на початок року; млн. дол. США)

Індекси промислового виробництва

                    (у відсотках; до попереднього року)