Курсовая работа: Безготівкові розрахунки в господарському обороті підприємства та шляхи їх удосконалення

Курсовая работа: Безготівкові розрахунки в господарському обороті підприємства та шляхи їх удосконалення

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний університет ім. В.В.Докучаєва

Кафедра фінансів

Курсова робота на тему:

„Безготівкові розрахунки в господарському обороті підприємства та шляхи їх удосконалення на прикладі СТОВ ”Колос” Лубенського району Полтавської області”

Харків-2008

Зміст

Вступ

1.         Огляд літературних джерел.

2.         Організаційно–економічна характеристика та фінансовий стан господарства.

3.         Зміст основної частини

·          Економічний зміст і класифікація безготівкових розрахунків.

·          Принципи організації безготівкових розрахунків.

·          Розрахунки із застосуванням платіжних доручень і платіжних вимог доручень.

·          Розрахунки акредитивами.

·          Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.

·          Примусове списання коштів.

·          Розрахунки за допомогою дистанційного обслуговування.

·          Заходи з удосконалення безготівкових розрахунків на сільськогосподарських підприємствах.

Висновки та пропозиції

Список використано літератури

Додатки

ВСТУП

Україна офіційно оголосила формування соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічного курсу своєї державної економічної і правової політики. Сьогодн завдання полягає в тому щоб, зробити своєчасний вибір оптимального варіанта того чи іншого тактичного руху, виходячи з ситуації, яка реально складається в країні. І, як уявляється такими головними пріоритетами економічної політики українського уряду мають ставати відбудова державної керованості економіки, стимулювання виробництва на підвищення ефективності праці, створення сприятливих умов підприємницької й в цілому трудової активності.

Проведення в Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності, не могло не відновити в господарській цивільно-правовій практиці правових інститутів, притаманних ринковій економіці, зокрема інституту - розрахунків. Цей інститут існував у дореволюційний час досяг значної досконалості у багатьох зарубіжних країнах.

Сьогоднішній рівень національної економіки України знаходиться в кризовому стані і це супроводжується деформаціями механізмів розрахункових відносин. Хронічні, а часто й безнадійні платежі - характерна риса діючої системи розрахунків. Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на розрахункові (поточні) рахунки господарських суб’єктів у банківських установах не надходять.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності супроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій, так безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так кредитні установи зобов’язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни і тому питання розрахункових відносин є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

Успішне здійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективної синхронно діючої системи розрахунків.

Отже питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно ма велике значення для становлення і нормального функціонування економіки.

Виходячи з вище викладеного, нами була обрана тема курсової роботи „Безготівков розрахунки в господарському обороті підприємства та шляхи їх удосконалення” на прикладі СТОВ „Колос” Лубенського району Полтавської області.

Виконуючи курсову роботу ми ставимо перед собою мету більш детально вивчити правову природу розрахункових відносин в Україні, а саме з’ясувати поняття, принципи систему безготівкових розрахунків; види безготівкових розрахунків і їх використання в господарській діяльності; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання розрахунків, чітко дослідити особливості використання деяких форм безготівкових розрахунків і значення розрахункових відносин для національної економіки України.

1. Огляд літератури

Урізноманітнення та ускладнення системи господарських відносин, зумовлені розвитком ринкових відносин в Україні, значно підвищують актуальність такої важливої ланки господарської діяльності, як безготівкові розрахунки.

Зроста необхідність визначення ефективності використання грошових засобів, вчасност здійснення розрахунків та інших важливих аспектів господарювання, пов’язаних з безготівковими розрахунками, пошук шляхів та резервів удосконалення безготівкових розрахунків в господарському обороті підприємства.

Нормативна база, яка регламентує розрахункові відносини є досить розгалуженою. Сюди в першу чергу входить Конституція України, Господарський Кодекс, Цивільний Кодекс, Закон України „Про банки і банківську діяльність”; Закон України „Про платіжн системи та переказ коштів в Україні”, Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” [1,2,3]. Інструкц Національного Банку України „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах” тощо. Питання розрахунків регламентується окремими листами Національного Банку України та низкою інших нормативно-правових актів.

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій юридичним та фізичним особам відкривають рахунки в установах банків, що регулюється Законом України „ Про банки і банківську діяльність” та Інструкцією „Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах” №492 зі змінами і доповненнями [4,5].

Згідно із ст.198 Господарського кодексу України розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводять в безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України [6].

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України не допускається обмежуватися права клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, крім обмеження такого права за рішенням суду у випадках, встановлених законом [7].

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України визначен в Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004р. № 22. Цей документ встановлює загальні правила та стандарти форм безготівкових розрахунків банків та інших юридичних фізичних осіб у грошовій одиниці України [8].

Як записано в Законі України від 14.10.1992р. №2680-ХП „Про цінні папери фондову біржу", вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя [9]. Крім того сфера використання векселів регулюється такими законодавчими актами як: Закон України „Про обіг векселів в Україні", „Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на територ України" [ 10,11].

Питанням безготівкових розрахунків займаються і присвятили свої праці багато видатних вчених, економістів, науковців, публіцистів, думки яких ми розглянемо у курсовій роботі.

Наприклад, Юрій Мамин, вважає, що юридичні особи відповідно до змін до Інструкції про порядок відкриття на заяві на відкриття банківського рахунка більше не потрібен підпис головного бухгалтера. Це й зрозуміло, адже рахунки відкривають переважно новостворені підприємства, в яких названа посада зазвичай вакантна [12].

Тетяна Валентинова, вважає, що статті, присвячені порядку відкриття і використання вкладних (депозитних) рахунків для юр. осіб, зазнали однієї загальної зміни. Раніше під доходами за цими рахунками розуміли лише відсотки, тепер же йдеться про відсотки і про доход в іншій формі, передбаченій банківським договором [13].

Грошові платежі та рахунки активно використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, підвищення їх відповідальності за збереження продукції та її якість, ефективного господарювання. Широке безготівкових розрахунків в господарському обороті забезпечує скорочення потреби в готівці, закріплює платіжну дисципліну і контроль за своєчасним проведенням і правильною організацією розрахункових операцій. Постійно виникаючи в процесі виробничо-фінансової діяльності розрахунки сільськогосподарських підприємств досить різноманітні — вважають Ф.Ф.ФомІн А.К.Сук. Вони включають взаємовідносини із постачальниками і підрядниками, розрахунки за продану продукцію ведуться із заготівельними організаціями та ншими покупцями [14].

Шаталович Т.В. описує у своїй статті що для юридичних осіб до пакета документів при відкритт рахунку в банку входить „ копія належним чином зареєстрованого документа ( статуту, засновницького договору, установчого акта, положення ), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію або нотаріально”. Мабуть норму інструкцій треба розуміти так: надання всіх документів, перелічених у ній, не вимагається. Потрібно тільки надати до банку належним чином зареєстрований установчий документ [15].

Тетяна Валентинова, у іншій своїй статті висвітила питання відносно змін до Інструкц про безготівкові розрахунки, а саме з пункту 2.6. Інструкції № 22 виключили можливість заповнити розрахункові документи через копірку. Як уже відомо, що кожен примірник розрахункового документа (а тих має бути не менше двох ) оформляють, застосовуючи технічні засоби( комп’ютер, друкарську машинку) або заповнюють від руки [16].

Лагутін В.Д. прослідкував залежність між станом національної економіки України та відповідним механізмом безготівкового грошового обігу, який постійно зазнає змін, що потребує створення впорядковано ефективної системи безготівкових розрахунків. Вирішальну роль він відводить налагодженню контролю за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильному оформленню розрахункових документів та своєчасності їх проходження [ 17 ].

Як стверджує М.Ф. Огійчук, від чіткої організац безготівкових розрахунків залежить своєчасне одержання виручки за реалізовану продукцію, безперебійна оплата придбаних матеріальних цінностей, акумуляція безперебійних засобів для капітальних вкладень, здійснення платежів до бюджету у встановлені строки, погашення кредитів банку та інших грошових зобов'язань [ 18 ].

Особливо гостро проблема належної організац розрахунків постає на сільськогосподарських підприємствах, про що зазначає Мальшикова С. Система розрахунків може стимулювати розвиток прямих зв'язків по прийманню сільськогосподарської продукції на місцях і досконалу переробку. Для цього взаєморозрахунки між господарством і переробними підприємствами можна будувати в два етапи: в момент приймання на місці оцінювати і оплачувати сировину по передбачуваними цінами після виробництва і в момент реалізації. Переробн підприємства повинні за рахунок одержаного прибутку доплатити господарствам за закупівельну сировину в відповідності з її об'ємом і якістю, а також дотримання графіку відвантаження.

В цілях підвищення відповідальності за збереження продукції, кращу організацію продажу і приймання необхідно в обов'язковому порядку вказувати в документах на відвантаження якість продукції, співставляти їх з заготівельними організаціями і виясняти в окремих випадках з участю компетентних органів причини розходження показників, від яких залежить розмір виручки [19].

Питання про принципи безготівкових розрахунків є одним із актуальних в наукових досліджень, вважає А.М. Косой . На його думку, в економічній науці склалось неоднозначне поняття принципів безготівкових розрахунків. Традиційно ц принципи формуються таким чином: проведення всіх розрахунків між підприємствами організаціями через установи банків, платежі, як правило, здійснюються після відвантаження продукції, а також при наявності коштів на рахунках платника або його права на кредит; наявність згоди платника на стягнення коштів з його рахунку [ 20 ].

Калєніченко Н.Г. та Ільяшенко С., вважають, що фінансові установи повинні надіслати повідомлення про закриття або зміну рахунку Платника органу до органу державно податкової служби, у якій облікується платник податку або забезпечити передання таких повідомлень до органів державної податкової служби електронними засобами в порядку установленому державною податковою адміністрацією України.[21,22].

На думку Л.Новосьолова, при виборі форм розрахунків необхідно приймати до уваги характер продукції, яка находить порядок, місце і умови здачі-приймання та інші умови виконання договірних об'єктів, фінансовий стан, діяльність відносин по договору і т.д. [23].

М.І.Мороз вважає однією з унікальних форм розрахунків - платіжні доручення, як застосовуються по товарних і нетоварних операціях для оплати та одержання товару і передплати авансів. В цій формі закладена максимальна можливість наближення моментів відвантаження товарів, якщо доручення швидко надійшло в банк для перерахування коштів, але автор також звертає увагу на те, що при цих розрахунках не існує належно гарантії платежу [ 24 ].

Карпенко О., вважає, що платник за власним бажанням може зазначати в платіжному дорученні дату валютування, якщо це передбачено в договорі, та якщо порядок виконання таких платіжних доручень визначено договором між банками, що обслуговують платники і одержувача [25].

Рудий Є., вважає, якщо банк не перерахував кошти до бюджету по платіжному дорученні, то банк буде відповідати за порушення строків перерахування податку в бюджет, також банківська установа повинна сплатити пеню, яка нараховується на суму податкового боргу за кожен день несплати [26].

С.Б. Вальтер, характеризуючи результати платіжними вимогами-дорученнями, виділя такі переваги: спрощення документообороту, підвищення відповідальност постачальника і платника за організацію розрахунків у зв'язку з тим, що розрахункові документи доставляються, минаючи банк. В той же час, автор виділяє недоліки цієї форми, як проявляються в недостовірності гарантій платежу, в можливост сповільнення обертання коштів у випадках несвоєчасної плати рахунків покупців, відмови від акцепту [ 27 ].

Останнім часом викликає інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, що надійніше і безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. її використання дає гарантії, що з одного боку товар чи послуги будуть повністю та своєчасно оплачені, а з другого - що списання коштів із рахунка відбудеться тільки після виконання умов, визначених контрактом - зазначає в своїй статті С.І.Бондаренко [ 28].

Але, наприклад, Озель Д. зазначає, що серед різноманітних акредитивних операцій такі їх види та конструкції, які досить рідко або взагалі не застосовуються суб'єктами економічної діяльності України. Це трансферабельні, поновлювальн (револьверні), а також акредитиви з червоною (зеленою) смугами [ 29 ].

Соколова О. наголошує на тому, що акредитиви доцільно застосовувати тоді, коли ми бажаємо уникнути авансового платежу з притаманними йому ризиками, переконатися, що товар відвантажили дотримуючись умов договору, отримати документи, що засвідчуються, а потім заплатити за товар [ 30 ].

Муравський О.В., вважає, що коли використовують акредитивну форму розрахунків, то постачальники впевнені, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено, а покупці вважають не вигідною цю форму розрахунків, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище підприємств – покупців [31].

М.А. Швейко розглядає проблему кризи платежів у нерозривному зв'язку із механізмом створення грошей, пропону узаконити векселя, які дозволяють поставити комерційний кредит у правові рамки. Розрахунки векселями зручні тим, що при виникненні потреби у грошах постачальників раніше, ніж наступить строк оплати на векселю, він може одержати під вексель кредит у банку [ 32 ].

Дубенко Н. наголошує на тому, що предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто, кошти у національній чи іноземній валюті, а також що оборотність векселя забезпечує у господарській діяльності вільний оборот векселів нарівні з грошовими коштами [ 33 ].

Для підвищення ефективності використання векселів Солтан А. радить відображен за векселем витрати зменшувати в момент закінчення строку давності [ 34 ].

Безумовною перевагою векселя на думку Соколовської Н. Нізкова О. є той факт, що в умовах коли цивільно-правова уступка права вимоги і переведення боргу може призвести до конфліктів з контролюючими органами, він є єдиним зручним нструментом оформлення заборгованості, що дозволяє кредитору передавати сво право вимоги іншим особам [ 35 ].

Позитивну думку з приводу використання векселя висловлює Стрельников М. Зокрема він зазначає, що векселедержатель і платник за векселем вдаючись при платежу до послуг банку, як розрахунково палати знімають з себе практично всі проблеми пов'язані з процедурою оплати векселя. Також клієнт може одержати у своєму банку - розрахунковій палаті реальне підстрахування своєчасної оплати векселя не відволікаючи на це резервування власні оборотні кошти [ 36 ].

На жаль, вексельні розрахунки в у банку Україні ще не набули належного поширення, тому що для їх використання треба забезпечити всі підприємства організації векселями, а також навчити спеціалістів розраховуватися ними, вважає фахівець Л.С. Шатковська [ 37 ].

Для можливого розв'язання кризи платежів, що склалася, і погашення заборгованост держави перед бюджетними установами та заборгованості підприємств перед державою, з другого боку, враховуючи їх визначну роль приформування бюджету, бо саме вони є платниками податків, Міністерством фінансів України було прийняте рішення про безкасове виконання в окремих випадках бюджету шляхом проведення взаємозаліків.

Суть взаємозаліку полягає в тому, що обов'язкове бюджетне фінансування здійснюється у формі погашення недоїмки з належних до державного та місцевих бюджетів платежів - зазначає в своїй статті О.М. Сидоренко [38].

Найбільш пріоритетною формою розрахунків, на погляд С.П. Котельникова, є чекова. Він бачить в цій формі такі переваги: можливість максимального наближення платежу до моменту одержання товару, гарантія своєчасного платежу, простота розрахунків [ 39 ].

На користь цієї форми розрахунків висловлює свою думку Валентинова Т., яка дає детальну характеристику використання чекових книжок і наголошує на правильному заповненні і використання чеків [ 40].

На закінчення необхідно відмітити, що Т.В.Ткач бачить удосконалення розрахунків у переході до нових платіжних інструментів і сучасних технологій. Він вважає, що однією з сучасних технологій є використання „електронних" грошей, як починають впроваджуватись і стають важливим елементом фінансової інфраструктури України. Автор впевнений, що в Україн необхідно розвинути електронні платежі за допомогою пластикових карток [ 41 ].

2. Організаційно-економічна характеристика СТОВ „Колос”

Виконуючи Указ Президента України про реформування колективних сільськогосподарських підприємств 1 квітня 2000 року на базі КСП утворились підприємства. Одним з них СТОВ ”Колос”. В даному господарстві колективна форма власності .Органом державного управління є АПК. Засновниками цього товариства є директор Криворотько В.В., заступник Рудь В.І., головний бухгалтер - Рябченко С.П. Їх статутний капітал становить 150,8 тисяч гривень.

Центральна садиба господарства розташована в селі Калайденці на відстані 14 кілометрів від районного центру міста Лубни, 150 кілометрів від обласного центру міста Полтави та 197 кілометрів від столиці України міста Києва.

Основні пункти реалізації продукції знаходяться на відстані 17-20 кілометрів від земель господарства.

Для здійснення своєї діяльності СТОВ використовує землі, які належать йому на правах власност та оренди. Розглянемо склад і структуру земельних угідь у СТОВ „Колос” протягом 2005-2007 років.

Таблиця 2.1. Землекористування СТОВ „Колос”

Аналізуючи таблицю, можна зробити висновок, що землекористування у СТОВ „Колос” протягом трьох років істотно змінилось. Площа ріллі займає 100,0% у 2007 році від ус структури сільськогосподарських угідь. Протягом трьох років площа рілл збільшилась на 861 га або на 88.7% . Площа сінокосів, пасовищ і багаторічних насаджень не використовується.

Виробнича діяльність господарства спрямована на виробництво продукції.

Таблиця 2.2. Динаміка показників розміру господарств

На підстав таблиці можна зробити висновки, що валова продукція у 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилась на 5,7%, товарна продукція збільшилась на 25,1%, середньорічна чисельність працівників зменшилась на 24,4%.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, як в них є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарний характер.

Розглянемо склад структуру товарної продукції у СТОВ „ Колос”.

Таблиця 2.3.Обсяг структура товарної продукції за 3 роки у СТОВ ”Колос”

На підставі таблиці можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу у 2005 роц становить продукція рослинництва 53,3% у загальній сумі товарної продукції; у 2006 році - 44,1% продукції рослинництва, а у 2007 році – 68,2%, в тому числ озима пшениця становить 15,9%, кукурудза - 53,4%, соняшник – 27,5%, овес – 3,2 %.

Таблиця 2.4.Показники ліквідності за 2007 рік

Продовження таблиці 2.4.

На підставі даних таблиці можна зробити наступні висновки, що у СТОВ „Колос” дуже малий абсолютний коефіцієнт ліквідності балансу на початок року 0,05, який при норматив повинен дорівнювати 0,2-0,25. Коефіцієнт ліквідності балансу покриття становить на початок року 0,7, а на кінець року – 0,9, що менше нормативів, як становлять 2,2- 2,5. Це означає, що у СТОВ „Колос” недостатньо ліквідних активів, щоб покрити свої короткострокові забов’язання.

Таблиця 2.5. Показники платоспроможності за 2007 рік

Розрахувавши таблицю можна зробити висновок, що підприємство не платоспроможне, бо коефіцієнт платоспроможності 0,2, який менше 1, нормативного значення коефіцієнта платоспроможності.

3. Зміст основної частини

3.1.Економічний зміст і класифікація безготівкових розрахунків

Розрахунков відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі. Зобов’язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду тощо.

Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні отримувачем засобів (поставником, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов’язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов’язання платника.

Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.

Безготівков розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфер безготівкового грошового обігу.

Безготівков розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівков розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.

Безготівков розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:

•        розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги виконанні роботи;

•        розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежност від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

•        внутрідержавн (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

•        міждержавн розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівков розрахунки класифікуються також як:

•        гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

•        негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

•        прям - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

•        транзитн - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Безготівков розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахунков документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається. Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

3.2. Принципи організації безготівкових розрахунків

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення ма правильне визначення її принципів - основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Безумовно, що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівн мають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансово сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організац безготівкових розрахунків впливають із специфіки реалізації економічних нтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу платника, одержувача грошових коштів банку.

Специфіка принципів безготівкових розрахунків відображає реальний стан національно економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

Принципи безготівкових розрахунків - це вихідні положення які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

2. Грошові розрахунки і платеж підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачен правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарськ потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їх нім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних живих” грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічност безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відобража основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, шо є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принцип Не постачати, не маючи гарантій оплати” - правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і покупц (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним використання найраціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у вітчизняній економіц виражається лише несприятливими кризовими умовами господарювання.

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи вс системи розрахунків (платіжної кризи).

3.3. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень і платіжних вимог – доручень

У сучасних умовах застосовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему „клієнт- банк”, яка забезпечує: передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляд за допомогою сертифікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу передачі розрахункових документів між банком і клієнтом; автоматичне архівування протоколів на прикінці дня.

Але з усіх існуючих форм безготівкових розрахунків СТОВ „Колос” здійснює розрахунки за допомогою платіжних доручень.

Платіжне доручення – це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку , що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.(Див. Додаток № 12,13,14,15 )

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за наступною схемою:

3                                                        2

                                          6

Рис. 1.Схема розрахунків платіжними дорученнями

1- постачальник відвантажує продукцію на підставі Договору купівлі - продажу (Див. Додаток № 8 ); 2- постачальник виставляє рахунок –фактуру за продукцію (роботи, послуги) та супровідні документи (Див. Додатки № 9, 10, 11 ); 3- покупець подає до банку, що його обслугову платіжне доручення; 4- банк покупця списує з його рахунку кошти; 5- банк покупця повідомляє власника рахунку про списання коштів; 6- банк покупця надсилає до банку постачальника платіжне доручення; 7- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 8- банк постачальника повідомля постачальника про надходження коштів на поточний рахунок випискою з цього рахунка.

Платіжне доручення оформляється платником за формою, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомля отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування.

Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня нада банку отримувача вказівку про повернення коштів.

Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перерахову кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк приймає від нього платіжні доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником.

Платіжн доручення у СТОВ ”Колос” застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

·          за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

·          у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;

·          для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого законодавством України;

·          для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

·          для сплати податків і зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

·          в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або законодавства України.

Для цих цілей в СТОВ „Колос ”складаються платіжні доручення в двох екземплярах , де відображають: номер і дату документа, найменування господарства, номер поточного рахунку в банку, МФО банку, в якому обслуговується одержувач коштів, сума до перерахування, її призначення та основа.

Фізичн особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений нормативно-правовими актами Національного банку з питань порядку відкриття та використання рахунків, без будь-яких підтвердних документів.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувача. Повноту інформації визнача платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування доходу або грошовий чек на виплату доходу, на який відповідно до законодавства України нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду України, лише за умови одночасного подання платником у строк, установлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування страхових внесків або документального підтвердження їх сплати раніше.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати/доходу сум податків і зборів/страхових внесків є примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання", або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору/страхового внеску, або наявність за ним переплати. Банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.

Якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, установленому законодавством України.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти за платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.

У реквізиті "Призначення платежу" такого платіжного доручення платник обов'язково має зазначати повністю прізвище, ім'я та по батькові цієї фізично особи, інша інформація надається за бажанням платника.

Виплата коштів з цього рахунку здійснюється згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з питань готівкового обігу. Якщо банк не здійснив виплату готівкою тих коштів, що переказані отримувачу (фізичній особі) на відповідний рахунок, унаслідок його неявки протягом 30 робочих днів з дня надходження цих коштів до банку або зазначеної платником дати валютування, то банк отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути їх платнику (ініціатору). За недотримання цих строків банк отримувача несе відповідальність згідно із законодавством України.

Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства зв'язку.

Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

·          на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар тощо);

·          підприємствам - коштів на виплату заробітної плати, для організованого набору працівників, заготівл сільськогосподарської продукції тощо в тих населених пунктах, у яких нема банків.

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, у якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого сплачуватимуться перекази їх отримувачам, та номери списків отримувачів коштів.

Взаємовідносини між підприємствами зв'язку, платниками та отримувачами, що стосуються здійснення підприємствами зв'язку переказу коштів, регулюються відповідними нормативно-правовими актами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Періодично, з метою контролю грошових коштів на поточному рахунку, а також руху, банк вида зведений документ – виписку банка з поточного рахунку. В ній відображається: дата виписки, дата попередньої виписки, залишок на початок звітного періоду на поточному рахунку, надходження та витрати грошових коштів, залишок на кінець звітного періоду на поточному рахунку, коди операцій, що містяться в першій графі виписки (Див. Додаток № 16 ).

Виписка в банку обробляється автоматизовано і в господарство надходить в закодованому. Для декодування виписки у бухгалтерії господарства макет виписки. До виписки банка прикладаються первинні документи (копії), на основі яких банк зарахував на рахунок або списав грошові кошти з рахунка.

Платіжн вимоги-доручення (далі - вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за форм і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частин вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Причини не сплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

3.4.Розрахунки за акредитивами

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива (далі в цій главі - договір) і не повинн суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку. Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів у редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати N 500) у частині, що не суперечить законодавству України, у тому числ нормативно-правовим актам Національного банку.

Акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту навіть, якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

1.        покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків (далі в цій главі - аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами");

2.        непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від заявника акредитива (за винятком, якщо банк-емітент є виконуючим банком). Якщо виконуючий банк не є банком-емітентом, то зміна умов відкличного акредитива або його анулювання відбуваються лише після отримання від виконуючого банку відповідного повідомлення, яким підтверджується те, що до часу зміни умов або анулювання акредитива документи за акредитивом не були подані.

Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром прийняті виконуючим банком до отримання останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.

У разі здійснення виконуючим банком платежу до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов'язаний відшкодувати втрати виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу.

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та дотриман строки та умови акредитива.

Умови акредитива є чинними для бенефіціара, поки він не повідомить про згоду на внесення змін до нього того банку, який авізував ці зміни. Бенефіціар ма письмово повідомити про погодження або відмову щодо внесення змін. Прийняття часткових змін не дозволяється. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Бенефіціар може подати пропозиції про внесення змін до умов акредитива, звернувшись безпосередньо до заявника акредитива, який в разі згоди вносить зміни до акредитива через банк-емітент, який надсилає повідомлення виконуючому банку.

Відносини між банком-емітентом та авізуючим та/або виконуючим банком у разі необхідност регулюються договорами.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визначений виконуючим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива (далі в цій главі - заява) за формою, не менше ніж у трьох примірниках, заповнену згідно з вимогами, та в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення.

Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого - забезпечували б нтереси сторін, які використовують акредитив. Акредитив має містити лише т умови, які банк може перевірити документально.

Реквізити, що передбачені формою заяви, є обов'язковими (крім реквізиту "Додатков умови"), і якщо немає одного з них, то акредитив не відкривається і заява повертається заявнику без виконання. Якщо перелік документів не вміщується на бланку заяви, то заявник акредитива подає його окремим додатком, кількість примірників якого має відповідати кількості примірників заяви. Оригінал цього додатка підписується уповноваженими особами та скріплюється відбитком печатки заявника акредитива.

Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.

Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не банком-емітентом, то заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів із свого рахунку на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті.

Акредитив відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива (далі - повідомлення). Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів, другий (з потрібною позначкою банку про дату надходження) - разом з випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви "Вид акредитива" має додатково зазначатися "непокритий". Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком, що призначений для обліку непокритих акредитивів. Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отриманий від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів. Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Банк-емітент нформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення) або іншими засобами зв'язку, що передбачені договорами між банками, заяви або повідомлення.

Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта. Повідомлення має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк д акредитива.

У повідомленні мають чітко зазначатися повноваження авізуючого банку щодо виду операції за акредитивом.

Якщо в повідомленні банку-емітента, що надіслане електронною поштою, телетайпом чи ншими засобами зв'язку, не зазначено "подробиці далі", то його поштове підтвердження не потрібне і в разі його надходження воно не береться до уваги, а робочим документом є це електронне повідомлення.

Якщо в такому повідомленні зазначено "подробиці далі", то воно має лише нформативний характер і робочим документом є заява, що надіслана поштою або доставлена іншим способом зв'язку згідно з Правилами приймання, оброблення та доставки кореспонденції банківських установ спецзв'язком Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку). Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом. Реєстр документів за акредитивом складається за встановленою формою або за довільною формою та подається до банку, як правило, у чотирьох примірниках.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом, про що інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів з розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки. У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповід виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному.

Заявнику акредитива рекомендується зазначати в умовах акредитива, ким має оформлятися (засвідчуватися тощо) кожний документ, що вимагається умовами акредитива, та його зміст. Якщо умовами акредитива передбачено акцепт заявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару:

- документ, що засвідчує її особу;

- зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку);

-доручення, видані заявником акредитива, щодо її повноважень. На документах, які за умовами акредитива мають бути акцептовані, уповноважена особа робить такий напис:

"Акцептований за рахунок акредитива від __________ N ___

(дата)

уповноваженим _____________________________________

(назва заявника акредитива)

___________________________ _________________".

(підпис)                                                           (дата)

У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептного напису та відповідність його поданому зразку. Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти за яким заброньовано у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами". Списання коштів з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, який наданий разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива. Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) - видається бенефіціару, третій та четвертий - разом з документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, у якому третій примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, а четвертий - видається заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Якщо виконуючий банк необґрунтовано відмовляє у виплаті коштів за акредитивом або за рахунок заброньованих коштів оплатив документи з розбіжностями без повідомлення банку-емітента та отримання відповідних повноважень, то виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом. Якщо виконуючий банк порушив умови покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива, то відповідальність перед заявником акредитива за рішенням суду може бути покладена на виконуючий банк.

Виконуючий банк під час використання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, що передбачені акредитивом. Перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами виконуючий банк надсила до банку-емітента, третій - використовує для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів (після надходження коштів від банку-емітента), четвертий (з потрібними відмітками банку про дату одержання) - видає бенефіціару.

Банк-емітент, зробивши перевірку виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" і перераховує їх на рахунок бенефіціара. Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) - видає заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом. Якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, що сплачена бенефіціару з порушенням умов акредитива.

Якщо своєчасно одержати кошти з рахунку заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що призначений для обліковування короткострокових кредитів. Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом бенефіціару.

У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві. У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Про закриття непокритого акредитива у зв'язку із закінченням строку його д виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною поштою або ншими засобами зв'язку, що передбачені договором між банками, та списує суму акредитива з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів. Після отримання повідомлення про закриття акредитива банк-емітент списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з урахуванням нормативного строку проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива. У кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" на рахунок заявника акредитива надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів. Анульований банком-емітентом відкличний акредитив закривається в день надходження повідомлення про його анулювання в порядку, передбаченому цією главою.

3.5.Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Розрахунков чеки (далі - чеки) використовуються в безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги). Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків, передбачених у цій главі).

Чеки виготовляються на замовлення банку Банк нотно - монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог, передбачених Інструкцією. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки (далі - чекові книжки) по 10, 20, 25 аркушів. Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" відповідних балансових рахунків (далі - аналітичний рахунок "Розрахунки чеками") у банку-емітенті. Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками" (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів за встановленою формою, або вносити суму готівкою).

Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Один або кілька чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищу залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою.

Строк дії чекової книжки - один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чеково книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються недійсними і до оплати не приймаються. Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені його формою, заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума чека мають зазначатися словами). Не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле.

У чекових книжках та чеках, що були виготовлені до набрання чинності Інструкції, у реквізиті "Дата" виправляється рік "199_":

·          банк виправляє рік на зворотному боц першої сторінки обкладинки чекової книжки та в корінці чека на той, що відповідає року її/його фактичної видачі чекодавцю (фізичній особі);

·          чекодавець у чеку виправляє рік на той, що відповідає року його складання (оформлення).

Чек, що не відповідає вимогам цього пункту, уважається недійсним і без виконання повертається банку.

Чек з чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред'явника не проводиться.

Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу з суми чека. Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками", на свій поточний рахунок.

Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отриман ним товари (виконані роботи, надані послуги). Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека зазначає новий залишок ліміту.

Чек підписує службова особа чекодавця, яка має право підписувати розрахунков документи, та скріплює відбитком печатки чекодавця (за винятком чеків, що видаються фізичними особами).

Якщо чек чекодавця за дорученням керівника підприємства підписує службова особа, то право підпису чека обумовлюється в цьому дорученні. У цьому разі в чеку перед підписом робиться напис

"За дорученням від __________".

(дата)

За дорученням чекодавця - фізичної особи, засвідченим нотаріусом у встановленому порядку, його розрахунки з використанням чека може здійснювати інша фізична особа. Доручення, у якому обов'язково зазначаються серія, номер і сума чека, подається разом з чеком, що пред'явлений до оплати. У всіх документах, як використовуються надалі під час розрахунків чеками, робиться напис

"За дорученням _____________________".

(прізвище, м'я, по батькові)

Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

·          відповідність його встановленому зразку;

·          правильність заповнення;

·          відсутність виправлень;

·          відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

·          строк дії;

·          достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

·          наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові - фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього чекодержатель установлює особу пред'явника чека за документом, що посвідчує. Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Якщо на корінці чека, який був сплачений раніше, є напис "Зіпсований", а зіпсованого чека немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою книжкою. У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і календарний штемпель, підписує його та робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чек, оформлений з порушенням вимог до оплати не приймається.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Реєстри розрахункових чеків (далі - реєстр чеків) складаються в розріз банків-емітентів згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів, що викладені в Інструкції.

Банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків згідно з вимогами Інструкції та своєчасність пред'явлення їх до оплати. Суми чеків, що оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції, викреслюються з реєстру чеків з виправленням його загального підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під підпис на першому примірнику цього реєстру.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підстав першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя. У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

Прийнят на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо". Умови нкасування чеків мають зазначатися в договорі банківського рахунку клієнта. Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одному банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

Банк-емітент, отримавши чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє:

- належність чека до цього банку;

- відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця заявленим банку в картц зі зразками підписів та відбитка печатки або наявність напису "За дорученням від ________" (дата);

- чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту розрахункової чекової книжки;

- належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки;

- відповідність оформлення чека вимогам цієї глави.

Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків спису кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений чек разом з примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку "Проведено".

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:

·          чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цієї глави або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

·          чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".

У разі відмови за цих причин оплатити чек банк-емітент викреслює його з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає цей чек до банку чекодержателя. Одночасно банк-емітент повідомля електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати чека. Банк чекодержателя, отримавши чек і повідомлення про причини його неоплати, спису суму реєстру чеків з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" та повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його неоплати.

Під час зарахування за призначенням банком чекодержателя коштів, що надходять за оплаченим чеком, сума цього чека списується з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на нкасо".

У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин неоплати цього чека. Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя. У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати нкасування чека списує його суму з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" як таку, що нереально отримати.

Невикористан чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити ліміт у разі його використання. Для поповнення ліміту чекодавець подає до банку платіжне доручення (фізична особа може подавати заяву про перерахування коштів) разом з відповідною чековою книжкою. У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" робиться напис "Поповнення ліміту за чековою книжкою, номери невикористаних чеків з N ____ до N ____". У раз припинення клієнтом подальших розрахунків чеками до закінчення строку д чекової книжки та наявності за нею невикористаного ліміту чекодавець пода чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням для зарахування невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого бронювалися кошти. Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавцю може надаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня видачі. Чекодавець подає до банку-емітента заяву про отримання нової чеково книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних чеків. Відповідальний виконавець банку, перевіривши за корінцями використаних чеків залишок невикористаного ліміту, робить у реєстраційній картці в граф "Примітка" у рядку, у якому був зроблений запис щодо видачі ц книжки, напис "Залишок ліміту перевірений", після чого поверта чекодавцю чекову книжку з корінцями.

Чекодавець має періодично перевіряти правильність використання уповноваженими ним особами чеків і відповідність оплачених чеків документам постачальників, на оплату яких вони видавалися. На зворотному боці корінця останнього виданого чека робиться відмітка про таку перевірку за підписом головного бухгалтера чекодавця або його заступника. Чекодавець має звіряти суми на корінцях чеків з отриманими від банку-емітента виписками з рахунку чекодавця, з якого здійснювалась оплата цих чеків.

У разі втрати чекової книжки (чека) чекодавець має подати до банку-емітента заяву з зазначенням номерів невикористаних чеків. Відповідальний виконавець банку-емітента робить у реєстраційній картці у графі "Примітка" відмітку про номери загублених чеків. Кошти в сумі невикористаного ліміту чекової книжки повертаються клієнту на підставі його платіжного доручення (фізичній особі можуть повертатися на підставі заяви про перерахування коштів). У разі втрати фізичною особою чека, який був виданий для одноразового розрахунку, кошти повертаються їй не раніше ніж через 10 календарних днів після закінчення строку дії чека.

У разі відмови банку-емітента оплатити чек чекодержатель має право звернутися з позовом до суду. Чекодавець, якому видана чекова книжка (чек), відповідає за неправильне використання чеків, за збитки в разі передавання чекової книжки або окремих чеків іншій особі, втрати або крадіжки, а також через зловживання осіб, уповноважених на підписання чеків. У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користуватися цим платіжним нструментом, якщо це передбачено умовами договору банківського рахунку.

3.6.Примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачу без виконання.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів.

У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазнача назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслугову стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких - перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

 Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну вимогу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Перший примірник реєстру платіжних вимог із написом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявност достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформля меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізит "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на першому примірнику платіжно вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Перший примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунку платника шляхом подання листа про відкликання до банку, що обслугову стягувача. Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі. У листі про відкликання платіжної вимоги стягувач зазначає таке: назву платника та номер його рахунку, назву та код банку платника, номер, дату і суму, зазначену в документі, що відкликається. Цей лист засвідчується підписами відповідальних осіб стягувача та відбитком печатки, які мають відповідати зразкам підписів та відбитка печатки, заявленим у картці із зразками підписів та відбитка печатки, що зберігається в банку, який обслуговує стягувача.

Банк стягувача не пізніше наступного робочого дня надсилає до банку платника лист про відкликання платіжної вимоги. Якщо стягувач самостійно доставив у банк платника лист про відкликання платіжної вимоги, на якому є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує стягувача, то банк платника приймає цей лист до виконання. Банк платника, отримавши лист про відкликання платіжної вимоги, не списує кошти з рахунку платника і через банк, що обслуговує стягувача, або безпосередньо стягувачу повертає платіжну вимогу.

Банк платника не має права на списання коштів з рахунку платника коштів за платіжною вимогою після отримання листа про її відкликання. Якщо всупереч отриманому листу про відкликання платіжної вимоги її суму списано з рахунку платника та перераховано стягувачу, то повернення цієї суми платник здійснює в судовому порядку. Банк, що не виконав лист про відкликання або прострочив строк його передавання банку платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

3.7.Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технолог та захисту електронних банківських розрахунків.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронн розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

- дату і номер;

- назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

- назву та код банку платника;

- назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

- назву та код банку одержувача;

- суму цифрами;

- призначення платежу;

- електронний цифровий підпис;

- нші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальн особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток. Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, як мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів, отримувачем - у разі договірного списання коштів. Ці платіжні вимоги стягувач/отримувач надсилає до банку на паперових носіях.

Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" банк щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені клієнтом. Реєстр має обов'язково містити відомост про дату і час подання власником рахунку електронних розрахункових документів до банку. Реєстр засвідчується підписом відповідального виконавця банку і відбитком штампа банку та зберігається в банку як первинний документ, що надійшов від клієнта до банку. Електронні розрахункові документи, які відправлені клієнтом, щоденно архівуються і зберігаються в банку протягом установленого строку.

Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Для здійснення операцій за рахунком клієнта (оплата комунальних послуг, телефонних переговорів тощо) за допомогою системи "телефонний банкінг" (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) клієнт у договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку клієнта. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Ідентифікація клієнта для доступу до системи "телефонний банкінг" здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом. Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору.

Передавання дистанційного розпорядження та реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом, та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

·          для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

·          увів код операції та всі параметри, як запитуються системою;

·          підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження списання коштів з рахунку платника, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає інформацію про платіж документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

Якщо в банку виникає потреба з'ясувати особу клієнта, суть діяльності, фінансовий стан, а клієнт не надасть документів і відомостей, що підтверджують ці дані, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, то банк залишає без виконання електронний розрахунковий документ/дистанційне розпорядження, що передано по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину невиконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки банківську діяльність").

Якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомля клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та на цей пункт).

Банк має забезпечити зберігання інформації про електронні розрахунков документи/дистанційні розпорядження, що не виконані внаслідок причин, що зазначені в пунктах цієї глави, та включити цю інформацію до архіву системи для зберігання протягом установленого строку.

 Також банк повертає електронний розрахунковий документ, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).

3.8.     Заходи з удосконалення безготівкових розрахунків на сільськогосподарських підприємствах

Удосконалення безготівкових розрахунків є важливою умовою забезпечення грошовими коштами процесу виробництва, закріплення госпрозрахунку і підвищення ефективност господарювання. Це передбачає, з однієї сторони, своєчасне здійснення з покупцями платежів за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги, з другої прискорення документообороту.

У сучасних умовах досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків у народному господарстві України:

Ø   оптимізацію форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації;

Ø   вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

Ø   підвищення самостійності господарських суб’єктів за умови доскональної організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті, грошова відповідальність підприємств недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

Ø   постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові явища процеси в грошовій сфері.

При здійснення безготівкових розрахунків СТОВ „Колос” керується Інструкцією „Про безготівков розрахунки в господарському обороті України” , діючим законодавством України, ншими нормативно-правовими актами. Але під час написання курсової роботи на базі СТОВ „Колос” було виявлено такий недолік: застосовується лише одна форма безготівкових розрахунків – за допомогою платіжних доручень. В зв’язку з цим я пропоную:

·           запровадити автоматизацію розрахунків на поточному рахунку використовуючи систему Клієнт-банк”;

·           доцільно використовувати такі форми розрахунків, як розрахунки за допомогою платіжних карток і електронних переказів.

При автоматизації розрахунків на поточному рахунку використовуючи систему Клієнт-банк” , яка забезпечує :

·       передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

·       автоматичне ведення протоколу ( та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком та клієнтом, як у банк, так і в автоматизоване робоче місце клієнта;

·       автоматичне архівування протоколів на прикінці дня.

При застосуванні комп’ютерних технологій одержується інформація про стан господарювання, зміни, які відбуваються, стан взаєморозрахунків із дебіторами та кредиторами визначаються результати господарювання, надається користувачам для прийняття рішень повна і достовірна інформація про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства від усіх видів діяльності. Такий порядок оформлення руху грошових коштів набуває в останній час все більшого застосування.

Автоматизований варіант ведення руху грошових коштів підвищує свою дієвість, оскільки скорочу розрив між реєстрацією первинних документів та використанням його результату. Наявність таких даних за декілька років дозволяє розглядати результати господарської діяльності в динаміці, забезпечує наступність за окремі періоди часу.

Останнім часом все ширшого використання набувають такі форми розрахунків як розрахунки за допомогою пластикових карток, електронні перекази. Обидві ці форми дуже спрощують систему оформлення проведення оплати розрахунків. Адже для здійснення перерахування грошей не вимагають присутності уповноваженої особи від підприємства в банку, а це заощаджує час на переїзди до установи банку. Головна перевага цих форм безготівкових розрахунків - значне прискорення здійснення самих розрахункових операцій. Але не оснащеність банкоматами сільсько місцевості та відсутність доступу до Інтернет – мережі робить запропонован форми розрахунків для сільськогосподарських підприємств перспективними.

 Однією з актуальних задач в удосконалені розрахунків є розширення сфери застосування прямих зв'язків між сільськогосподарськими підприємствами і споживачами їх продукції. Виняток з розрахунків проміжних ланок забезпечує прискорення обороту коштів, скорочення документообороту.

Однією з важливих проблем, яку потрібно вирішити на державному рівні, є бартерн розрахунки. В нашій нормативно-правовій базі весь час впроваджуються нов методи оподаткування бартеру, хоча необхідно його зменшувати. Необхідно провести схему проведення бартерних розрахунків із резидентом у грошові.

Вдосконалюючи організацію безготівкових розрахунків виникають такі проблеми, як наближення моменту отримання продукції і забезпечення гарантій платежу, дотримання дисципліни доставок і прискорення здійснення розрахункових операцій. Такий контроль можна було б покласти на юридичну службу. Бо велике значення в здійсненні платіжної дисципліни має організація розрахунків, виконання договірної дисципліни. Отже, необхідно підвищити роль юристів в здійсненн розрахункових взаємовідносин з постачальниками і заготівельними організаціями, надати цій роботі систематичний та обов'язків характер, забезпечити захист законних інтересів господарств.

Висновки та пропозиції

Розрахункові відносини в Україні так як національна економіка України знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необхідні правильні основи розрахункових відносин, треба вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку життя нормативно-правову базу.

В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм власності в здійснені розрахунків усунено зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов’язанн суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.

В сучасних умовах гроші є невід’ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов’язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останн можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку. Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на “издержках обращения”. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалужена гілка банків, а також зацікавленість держави в їх розвитку.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсац виробникам-власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднішній час. Воно є дуже важливим для розвитку національно економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації.

Стабільність фінансової системи України національної економіки безпосередньо пов’язана зі стабільністю розрахунково системи, тобто з наявністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

Написавши курсову роботу на базі СТОВ „Колос”, я дослідила, що в даному господарстві колективна форма власності. Для здійснення своєї діяльності товариство використовує землі, які належать йому на правах власності та оренди. У 2007 році порівняно з 2005 роком площа сільськогосподарських угідь збільшилась на 861 га або на 88,7%. У загальній структурі товарно продукції господарства у 2007 році найбільшу питому вагу становить продукція рослинництва 68,2%.

Коефіцієнт ліквідності балансу покриття менше нормативних показників, це означає, що у СТОВ „Колос” недостатньо ліквідних активів, щоб покрити свої короткострокові забов’язання.

Також можна сказати, що господарство не платоспроможне бо коефіцієнт платоспроможності СТОВ „Колос” менше його нормативного значення і це означає, що підприємство не може в повній мір погасити свої забов’язання власними платіжними засобами.

Кошти господарства зберігаються в Лубенському відділенні ВАТ АБ „Полтава - банк", в якому відкрито поточний рахунок. Юридичною підставою для зарахування чи списання з поточного рахунку коштів в товариств платіжні доручення, чеки, заяви на перерахування готівки. При здійснення безготівкових розрахунків ПП "Авангард" керується Інструкцією „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України1', діючим законодавством України, іншими нормативно-правовими актами. Для забезпечення контролю за рухом засобів у відділенні банка і відображення цих операцій в обліку по мірі руху засобів господарство одержує виписки з поточного рахунку.

Хотілося б запропонувати СТОВ „Колос” ввести вексельну форму розрахунків. Дана форма безготівкових розрахунків сприяє розвитку комерційного кредиту, спрощенню безготівкових розрахунків, скороченню потреби в банківських кредитних ресурсах, дотриманню платіжної дисципліни та прискорює обертання коштів.

Також необхідно застосувати програмно-технічний комплекс клієнт-банк". Дана система полегшить ведення обліку на поточному рахунку, скоротить термін обробки документів.

Основним напрямком покращання структури грошового обороту на підприємстві має стати планомірний перехід до технології перерахування заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат виключно на банківськ рахунки фізичних осіб, підвищення зацікавленості населення у використання платіжних карток згідно програми розвитку масових безготівкових платежів, яка запроваджується Національним банком України.

Список використаної літератури

1.         Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

2.         Закон України „Про платіжні системи” //Відомості Верховної Ради. - № 34.-2000.

3.         Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів”// Відомості Верховної Ради. - № 40.- 1996.

4.         Закон України „Про банки і банківську діяльність”// Відомості Верховної Ради. - 59.- 2000.

5.         Інструкція Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та ноземній валютах”, затверджена постановою Правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 р. зі змінами і доповненнями (№ 3 від 08.01.2008 р.).

6.         Господарський Кодекс України. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2008.

7.         Цивільний Кодекс України. - Х.: ТОВ „Одіссей”, 2008.

8.         Інструкція Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. з змінами і доповненнями.

9.         Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” № 2680-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - № 30.- 1992.

10.       Закон України Про обіг векселів в Україні”// Урядовий кур’єр.- № 18.- 2001.

11.       Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 16.12.2002 р. № 508// Все про бухгалтерський облік. - № 16.- 2006.

12.       Мамин Ю. Новини з Нацбанку: що нового у відкритті та використанні банківських рахунків //Все про бухгалтерський облік. - № 44.-2005,с.22

13.       Валентинова Т. Інструкція про відкриття рахунків: досконалість не має меж. // Все про бухгалтерський облік. - № 75.- 2006,с.11-12

14.       Фомін Ф.Ф. і Сук А.К. Шляхи удосконалення бухгалтерських розрахунків // Економіка АПК.- № 9.- 2000.

15.       Шаталович Т.В.Новий порядок рахунків – знайомимось ближче // Все про бухгалтерський облік. - № 39.- 2004.

16.       Валентинова Т. Вивчаємо оновлену інструкцію про безготівкові розрахунки// Все про бухгалтерський облік. - № 115.- 2006.

17.       Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч.посібник.- 3-є вид.-К.: Знання,2001.

18.       Огійчук М.Ф.Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. - 4-тє вил., перероб. І допов. За ред.проф. М.Ф.Огійчука.- К.: Алерта, 2007.

19.       Мальшикова С.Розрахунки за с.-г. продукцію // Баланс-Агро.-2004.-№ 14

20.       Косой А.М. Принципи бухгалтерських розрахунків// Гроші та кредит.-1996.-№ 6.

21.       Калєніченко Н.Г.Зміни та доповнення до порядку подання податковим органом повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в установах банків, затверджена Наказом ДПА України від 01.08.2001 № 306 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2001 за № 923(6114) // Все про бухгалтерський облік.-2005.№ 35.

22.       Іляшенко С.Хто повідомить податкову про закриття рахунків// Все про бухгалтерський облік.-2005.№ 36

23.       Новоселов Л. Аккредитивная форма расчётов// Хозяйство и право.-1999.-№ 6.

24.       Мороз М.І. Про розрахунки із сільськогосподарськими виробниками// Податки та бухгалтерський облік. - 2000.-№ 31.

25.       Карпенко О.Розрахунки платіжними дорученнями // Бухгалтерія в с.-г.-2002.-№ 22.

26.       Рудий Є.Що робити, якщо банк не перерахував кошти по платіжному дорученню// Все про бухгалтерський облік.-2004.-№ 114.

27.       Вальтер С.Б. Організація розрахунків сільськогосподарських підприємствах//Економіка АПК.- 1999.-№ 6.

28.       Бондаренко С.І.Використання акредитива при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями// Фінанси України.-2000.- № 11.

29.       Озель Д. Акредитив у сучасній практиці господарювання// Банківська справа.-2005.- № 3.

30.       Соколова О. Акредитиви. Що це таке і які вони бувають//Все про бухгалтерський облік.-2005.- № 36.

31.       Муравський О.В. Акредитиви і їх застосування//// Все про бухгалтерський облік.-2007.-№ 15.

32.       Шведко М.А. Платите векселями// Налоги и бухгалтерський учёт.-2000.-№ 31.

33.       Дубенко Н.Розрахунки векселями// Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2006.- № 8.

34.       Султан А. Вексельні премудрості//// Все про бухгалтерський облік.-2003.- №76.

35.       Соколовська Н., Нізков О.Що таке векселі і яку користь він може принести підприємству?// // Все про бухгалтерський облік.-2001. № 89.

36.       Стрельніков М.Здійснення розрахунків за векселем за участю банку// Бухгалтерський облік і аудит. - 2005.- № 2.

37.       Шатковська М.А. Облік грошових коштів// Бухгалтерія. - 2006.- № 3.

38.       Сидоренко О.М. Система поза банківських розрахунків у процесі використання державного бюджету// Фінанси України.-2005.- № 1.

39.       Котельников С.В. Расчёт: противоричие должно быть преодолено// Деньги и кредит.-2005. -№ 6.

40.       Валентинова Т. Чекові книжки: працюємо правильно//// Все про бухгалтерський облік.-2005. 35.

41.       Ткач Т.В. Пластиковые карточки, как новый платёжный способ в Украине// Финансы Украины.-2000.- № 10.

42.       Фінанси підприємств: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін. - 5- те вид., перероблене і доповнене. - К.: КНЕУ, 2004.