Реферат: Променева анатомія молочної залози

Реферат: Променева анатомія молочної залози

Реферат

Тема: "Променева анатомія молочної залози"

Вступ

Молочні залози жінок  це парні шкірні утворення на передній поверхні грудної клітки. Це складна альвеолярна залоза зовнішньої секреції. Всередині вона складається з часток жирової тканини, в якій розташована залозиста тканина з молочними ходами (каналами), які, з'єднуючись, переходять у вивідні протоки, що відкриваються зовні через сосок МЗ. Розвиток МЗ, їхня секреторна функція регулюються гормонами гіпофізу та яєчників. Виділяють 4 типи нормальних МЗ: ювенільний, ранній репродуктивний, передменопаузальний та постменопаузальний.

Скелетотопія: МЗ розташовані на передній грудній стінці між ІІІ ребром зверху, VII – знизу, linea parasternalis – медіально та linea axillaris anterior – латерально.

Фізіологія МЗ. У передменструальному періоді спостерігається набряклість і розпушення внутрішньодолькової тканини. Вона набуває широкопетлистість, містить помірну кількість клітинних елементів. Число залозистих ходів збільшено і просвіт їх широкий. Під час менструації відбувається клітинна інфільтрація внутрішньодолькової тканини. Набряклість виникає внаслідок рясного скупчення лімфоцитів, плазматичних кліток; інфільтрація особливо сильна навколо великих ходів. У просвіті залозистих ходів містяться жирові краплі, а в більш великих ходах – безліч еритроцитів. У після менструальному періоді зміни внутрішньодолькової сполучної тканини зникають, і тому залозисті поля різко відмежовані від навколишньої тканини. Клітинна інфільтрація залишається в залозистих полях, але зникає навколо великих ходів; залозисті просвіти в часточці різко звужені; оболонка альвеол (membrana propria) широка, гомогенна.

Рентгенологічна анатомія молочної залози

На мамограмах чітко контрастуються всі структури МЗ. Шкіра видна у вигляд однорідної темної смужки шириною 0,5–2 мм. Під нею розташована жирова клітковина, шар якої повільно розширюється від ареолу до базису залози. На фон клітковини вимальовуються тіні кровоносних судин та зв¢язки Купера. Основну частину рентгенівського знімку займа зображення сполучної тканини та її залозисті елементи (рис. 7.3). У молодих жінок сполучений тканинний комплекс дає тінь у вигляді трикутника, який повернутий верхівкою до соску і має випуклі контури. З віком однорідна нтенсивна тінь «залозистого трикутника» стає негомогенною у зв¢язку із світлими прошарками жирової тканини. Клімактеричний постклімактеричний періоди характеризуються поступовою атрофією залозисто тканини і заміщенням її жировою тканиною.

У жінок віком від 20 до 30 років (ранній репродуктивний тип МЗ) реєструється виражений залозистий трикутник або на півовал, який повністю займає МЗ. Тіньова лінія шкіри товщиною від 1 до 2 мм простежується на всьому протязі, підшкірна жирова клітковина прозора, має товщину до 2 см. У жінок 30–45 років (передменопаузальний тип МЗ) рентгенологічно зменшується об¢єм залозистих тканин МЗ, структура стає менш однорідною, з¢являються осередки жирових включень. Залозисті тканини займають 2/3 (рідше) або 1/2 (частіше) МЗ з локалізацією у верхньозовнішніх квадрантах, збільшується кількість жирової тканини, більш чітко видні тіні судин, лінійн тіні центральних молочних протоків. Підшкірна клітковина становить 2–3 см. У жінок віком від 45 до 60 років (постменопаузальний тип МЗ) рентгенологічно на всьому протязі в МЗ простежується жирова тканина, тіні судин, великі молочн протоки, підшкірно-жирова клітковина зливається з жировими тканинами МЗ.

При дуктографії розрізняють чотири основних варіанти будівлі молочних проток:

1) крупнопітльова будівля;

2) дрібнопітльова (ці два варіанти зустрічаються найчастіше);

3) протоки рясно анастомозують між собою, створюючи враження єдиної пітльово мережі;

4) магістральна і розсипна будівля (створює враження ізольованих мереж).

Ультразвукова анатомія молочної залози

УЗД молочних залоз проводиться в першій фазі менструального циклу (до 12 дня, виключення – підозра на РМЗ, коли УЗД проводиться незалежно від дня циклу). Є більш чутливим методом у жінок молодого віку, у МЗ яких переважає більш щільна сполучна тканина.

На сонограмах визначаються наступні структури МЗ:

1.         Шкіра.

2.         Підшкірна клітковина.

3.         Паренхіма залози.

4.         Зв¢язки Купера.

5.         Ретромамарна клітковина.

6.         Грудний м¢яз.

7.         Ребра.

8.         Плевра.

9.         Лімфатичн вузли.

Жирова тканина має низьку ехогенність. Ехогеннісь залозистої тканини коливається залежно від гормонального фону та фази менструального циклу.

У жінок віком до 20 років (ювенільний тип МЗ) і від 20 до 30 років (ранній репродуктивний тип МЗ) сполучнотканинні структури (зв¢язки Купера, фасції, інтерлобарна фібрилярна тканина) диференціюються погано; шкіра представлена тонкою гіперехогенною лінією товщиною від 0,5 до 2 см, а залозиста тканина займає всю масу МЗ гіперехогенна з неоднорідними дрібними гіпоехогенними включеннями

Підшкірна жирова клітковина має товщину від 0,5 до 3 см. Залозиста тканина, яка не містить жирових дольок, визначається як гомогенно щільна, зі слабо вираженою підшкірною та ретромамарною жировою клітковиною. У жінок 30–45 років (передменопаузальний тип МЗ) характерно заміщення залозистої тканини жировою, що візуалізується у вигляді гіпоехогенних овальних чи видовжених ділянок на фоні гіперехогенної (залозистої) тканини. Сполучнотканинні структури мають вигляд гіперехогенних, лінійних включень, які іноді створюють тяжисті ділянки. Негомогенно щільна структура МЗ містить невелику кількість жирових дольок. Підшкірна клітковина – гіпоехогенний шар завтовшки 0,8–4 см, товщина шкіри 2–4 мм. У жінок віком від 45 до 60 років (постменопаузальний тип МЗ) при УЗД МЗ має місце індивідуальна ультразвукова картина. Інволютивна структура МЗ у жінок в менопаузі в основному гіпоехогенна. Жирова тканина містить сполучнотканинні перетинки, які створюють ефект добре обмеженого гіпоехогенного утворення. Компресія залози допомагає відрізнити гіпоехогенну пухлину від жирової тканини.

Протокова система МЗ візуалізується залежно від менструального циклу. Так, в перші 10 днів протоки не візуалізуються. В першу фазу менструального циклу можливо визначити поодинокі протоки. В другу фазу – за рахунок проліферац візуалізується більша частина протоків. Добре візуалізуються протоки в пізніх строках вагітності та при лактації. Протоки мають прямолінійний чи звитий хід, більш-менш паралельні шкірі, впадають у часткову протоку. По їх передньому краю ноді помітні дрібні гіпоехогенні структури різної форми, що відповідають часточкам МЗ. Лімфатичні судини в нормі не видні, але можуть визначатись як утворення напівмісячної форми і гіпоехогенної структури.

Сосок при УЗД представлений гіперехогенною овоїдною структурою. Ареола гіперэхогенною тонкою структурою, тоншою за шкіру. Жирова тканина має різну площу і товщину і визначається як гіпоехогена зона, що розташовується між переднім листком фасції і залозистою тканиною та розділяється сполучнотканинними прошарками і зв'язками Купера. Глибокий гіпоехогенний жировий шар розташований між задньою поверхнею часток і м'язами грудної стінки. Частка – найважливіший анатомічний елемент. Ультразвукова картина змінюється залежно від віку пацієнтки та гормонального статусу (у т.ч. лактація лікування гормональними препаратами). Частка має витягнуту форму, розташовується радіально від периферії до соска і зв'язана з поверхневою фасцією зв'язками Купера, що визуалізуються у вигляді тонких гіперехогенних структур. Усередині частки гіпо(ан) ехогенні структури відповідають протокам часточкам, що чітко видно при епітеліальній проліферації.

При кольоровому доплерівському картуванні розподіл судин в МЗ рівномірний, відповідає нормальній анатомічній будові. Підсилення кровоплину в зон доброякісних вузлових утворень є ознакою виразної проліферативної активності. Злоякісні пухлини характеризуються наявністю концентрації судин (щільна сітка) по периферії вогнища ураження, високою швидкістю кровоплину, різними допплерівськими кривими.

Променева семіотика захворювань молочної залози

Дисгормональні захворювання МЗ

Дану групу захворювань називають мастопатіями або доброякісними гормональними гіперплазіями. Основні чинники виникнення гормональних гіперплазій є:

1.         Підвищення рівня естрогену.

2.         Зниження рівня прогестерону.

3.         Надлишок пролактину.

При порушеннях ритму виділення гормонів та їх співвідношень, відбувається більш тривала дія одних і недостатня дія інших гормонів, що призводить до змін нормальних циклічних процесів в МЗ, коли періоди фізіологічної проліферації епітелію змінюються періодами нволюції.

Найбільш характерними симптомами мастопат :

1.         Набухання та біль в МЗ перед менструацією.

2.         Деяке збільшення залози.

3.         МЗ чутлива до пальпації та до тиску.

4.         Можливі виділення із сосків (сіро-зеленого кольору).

5.         Пальпаторно визначаються дрібні вузлики.

Є декілька форм мастопатій: аденозна, фіброзна та кістозна. Всі форми мастопатій на сьогодні розглядаються як фактори ризику раку МЗ. Аденозна форма характеризується наявністю малих щільних дольок МЗ. Фіброзна форма характеризується наявністю фіброзних тяжів в тканині залози. При УЗД визначаються фіброзні зміни. При кістозній формі УЗД визначає наявність значної кількості кіст різного розміру в МЗ.

Пухлини молочної залози

Пухлини молочної залози бувають: доброякісні (фіброаденома, ліпома, гемартома, аденома, кісти, внутрідольков папіломи) та злоякісні (рак МЗ, саркома).

Доброякісні пухлини МЗ

Фіброаденома

Найчастіша пухлина МЗ. Розвивається в молодому віці. Джерело розвитку пухлини – дольки МЗ. Проявляється як щільна, добре відмежена, рухлива пухлина, яка повільно збільшується в розмірах.

Мамографія молодим жінкам не призначається. У жінок похилого віку фіброаденома на мамограмах визначається як поодиноке, рівномірної щільності утворення, яке добре відокремлюється від оточуючих тканин. З віком фіброаденома звапнується. Звапнення починається з центру пухлини і може охоплювати всю фіброаденому. Тоді на мамограмах визначаються кальцинати, які мають форму «поп-корну». На УЗД така пухлина ма чіткі, рівні контури, гомогенну гіпоехогенну структуру з акустичним підсиленням. Компресія не впливає на зміни ехоструктури і форми пухлини.

При МРТ доброякісні пухлини МЗ менш інтенсивно накопичують контрастний препарат (на 2–3-й хвилині), затримують його і повільно виводять. Складна інтерпретація даних динамічної МРТ з контрастом при диференційній діагностиц васкуляризованих фіброаденом. Накопичення в таких фіброаденомах контрасту більш характерно для злоякісного процесу.

Ліпома

Еластична пухлина, яка локалізується в підшкірній клітковині МЗ. При мамографії ліпома визначається як рентгенонегативна структура з чіткими контурами. При УЗД зображення ліпоми складно відрізнити від жирової дольки. УЗД ознаки ліпоми – утворення підвищено ехогенності, правильної округлої форми з чіткими рівними контурами, тонкою капсулою та однорідною структурою. Ліпомам притаманна субареолярна локалізація.

Кісти

Розрізняють прості та апокринов кісти. На мамограмах кісти виглядають як утворення з чіткими контурами, округлої форми, підвищеної щільності. Іноді кісти вміщують кальцинати. На краніокаудальній проекції візуалізується зона накопичення мікрокальцинатів округлої форми, на медіолатеральній – мікрокальцинати виглядають як напівмісяць. На УЗД розміри кiст можуть бути від кількох мм до 5–6 см. Зручним є розподіл кіст на типові й атипові.

Для типової кісти властиві:

1.         Анехогенна ехоструктура без відбитків.

2.         Округла або овальна форма.

3.         Чіткий, рівний контур.

4.         Задня стінка: посилення сигналу.

5.         Вплив «компресії» – виражена зміна форми.

Для атипової кісти властиві:

1.         Ущільнена нерівна стінка.

2.         Чіткий, рівний або нерівний контур.

3.         Наявність відбитків від внутрішнього вмісту.

4.         Гiпоехогенна маса усередин кісти.

5.         Вплив «компресії» – виражена зміна форми.

Ультразвукове зображення атипової кісти без дистального посилення практично неможливо відрізнити від зображення значного об'ємного утворення. Виявлення атипово кісти вимагає зовсім іншої тактики ведення дослідження, ніж за наявност простих кіст. Аспірація кісти, пункцiйна біопсія або трепанбiопсiя під контролем ультразвука з наступним цитологічним або гістологічним дослідженням обов'язковою при виявленні атипової кісти.

У складних випадках для диференційної діагностики доброякісного і злоякісного процесу призначаються радіонуклідні дослідження. На відміну від злоякісних пухлин доброякісні утворення не накопичують туморотропний РФП.

Рак молочної залози

Це найчастіша форма злоякісних пухлин у жінок, що складає близько 19% від усіх злоякісних пухлин. Імовірність виникнення раку збільшується з віком прямо пропорційно, приблизно 4% хворих складають жінки молодші 30 років. Найбільша смертність від нього зазвичай у віці 40–50 років. У чоловіків рак грудно залози спостерігається дуже рідко.

Фактори ризику рака МЗ (РМЗ):

1.         Спадковість – випадки раку МЗ у кровних родичів (у матері, сестри або дочки). У таких жінок ризик розвитку цієї патології в два рази вищий ніж у нших жінок, особливо, якщо родичі хворіли на рак МЗ в пременопаузi або рак був двостороннім.

2.         Наявність кількох випадків раку МЗ в сім’ї – принаймні у 3 близьких родичів, i це відповідає аутосомнiй домінантній схемі.

3.         Порушення репродуктивно функції, а саме: безпліддя, вік при народженні першої дитини (після 30 років), відсутність родів, пізня перша вагітність, що закінчилася абортом (після 30 років), вік початку менструацій до 12 років, вік настання менопаузи (рання або пізня менопауза), а також велика кількість менструальних циклів.

4.         Гінекологічна патологія: міома матки, ендометрiоз, запальні захворювання, порушення менструально функції, гiперпластичнi процеси ендометрiю, а також деякі iншi захворювання.

5.         Вік – з віком підвищується ризик захворювання на рак МЗ. Найбільший ризик спостерігається у віці 45–75 років із двома піками у віці 45–49 років i 70–74 роки.

6.         Захворювання щитовидно залози: тиреотоксикоз, гiпотиреоз.

7.         Захворювання нервово системи: неврастенія, вегетоневрози, психічні травми та велика кількість стресів.

8.         Проживання у місті, малорухомий спосіб життя.

9.         Вплив шкідливих промислових відходів, радіації та пестицидів.

10.      Вживання червоного м'яса (свинина, яловичина, баранина).

11.      Вживання їжі, що містить велику кількість жирів.

12.      Паління та вживання алкоголю.

13.      Порушення статевого життя: початок статевого життя після 25 років та його нерегулярність, особливо у віц 25–50 років, відсутність статевого задоволення.

14.      Надлишкова маса тіла після 40 років.

15.      Перенесені раніше запальн захворювання МЗ, iнвазивнi або неiнвазивнi форми раку МЗ, наявність біопсій з виявленням атипових гіперплазій i дольової карциноми in situ.

16.      Існування дисгормональних гіперплазій, особливо фiброзно-кiстозних.

17.      Неконтрольований прийом комбінованих гормональних контрацептивів.

Ознаками ранніх форм РМЗ є:

1.         Наявність вузла в тканині МЗ без чітких контурів, мало рухомого, щільної консистенції.

2.         Патологічна зморщеність, симптом «площадки» або втягування шкіри над пухлиною.

3.         Наявність одного або кількох щільних вузлів, вільно рухомих, невеликих розмірів в аксилярній ділянці на боц ураження.

Інод першим симптомом та скаргою пацієнток, які страждають на РМЗ, є різного характеру виділення із соска МЗ. Найчастіше ці виділення носять серозний або кров¢янистий характер, що потребує диференційної діагностики із доброякісними захворюваннями.

При більш поширених процесах клінічна симптоматика складається з:

1.         Симптому дифузного набряку тканини МЗ, або симптому «лимонної» шкірки.

2.         Змін з боку центрального відділу МЗ у вигляді набряку ареоли та сплощення соска – симптом Краузе.

3.         Різного характеру деформації тканин МЗ.

4.         Втягування шкіри в місц пухлини – симптом «умбілікації».

5.         Виразка на шкірі над пухлиною.

6.         Втягування і фіксація соска;

7.         Конгломерат щільних, нерухомих лімфатичних вузлів в аксилярній ділянці.

8.         Надключичні метастази з боку ураження або перехресні аксилярні або надключичні метастази.

9.         Наявність віддалених метастазів із відповідною симптоматикою.

Локалізація ракових пухлин у МЗ різноманітна. Однаково часто уражається як права, так ліва залоза; приблизно в 2,5% спостерігають двосторонні раки МЗ. Вузол у другій залозі може виявитися як метастазом, так і другою самостійною пухлиною. У самій МЗ найчастіше (у 50% хворих) пухлини виникають у верхньо-зовнішньому квадранті.

Початкова форма РМЗ є доклінічною стадією розвитку пухлини, діагностика якої базується на застосуванні додаткових спеціальних методів обстеження – мамографії, УЗД, пункційної біопсії, радіонуклідного обстеження. Реальною можливістю, яка забезпечує збільшення частоти раннього розпізнавання пухлин є систематичне профілактичне обстеження жінок, особливо тих, які входять до групи підвищеного ризику.

Форми рмз:

1.         Вузлова.

2.         Дифузна.

3.         Рак Педжета.

Вузлова. Клінічним проявом цієї форми є наявність щільного вузла в тій чи іншій ділянці МЗ (частіше у верхньозовнішньому квадранті). При пальпації вузол обмежено рухомий, поверхня горбиста. Можуть спостерігатись шкірні симптоми: симптом умбілікації, зморшкуватості. Першим з’являється симптом «лимонної шкірки» над пухлиною і за межами, проростання шкіри пухлиною з утворенням виразок, потовщення, втяжіння і фіксація соска, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Для діагностики використовують мамографію, УЗД, радіонуклідне обстеження та МРТ.

Дифузний рак об’єдну наступні форми:

– Набряково-інфільтративну.

– Панцирну.

– Маститоподібну.

– Бешихоподібну.

Набряково-інфільтративна форма зустрічається частіше в молодих жінок, нерідко в період вагітності і лактації. МЗ при даній форм збільшена, шкіра її пастозна і набрякла. Може бути невелика гіперемія. Позитивний симптом «лимонної шкірки». Пухлинний вузол, як такий, не визначається, а пальпується ущільнення по типу інфільтрату без чітких контурів.

Панцирний рак характеризується пухлинною інфільтрацією як самої тканини залози, так і вс товщі шкіри та підшкірної клітковини. Залоза зменшена, підтягнута догори, фіксується до передньої грудної стінки. Шкіра стає щільною, пігментованою, нерухомою. На її поверхні з'являються множинні пухлинні вузлики, частина яких вкривається виразками і кірочками.

Маститоподібний рак. МЗ збільшена, щільна, обмежено рухома по відношенню до грудної стінки. Відмічається гіперемія шкіри та підвищення її температури. Пухлина швидко нфільтрує всю тканину залози, поширюючись на шкіру, ретромамарну клітковину, грудні м'язи. Перебіг захворювання швидкий.

Бешихоподібний рак проявляється червоною пухлинною інфільтрацією МЗ, при якій відбувається внутрішньошкірне поширення пухлини по лімфатичних судинах. Шкіра залози вкривається рожевими плямами з нерівними, язикоподібними краями, зовн нагадуючи бешиху. Гіперемія може поширюватись на шкіру грудної стінки. Перебіг захворювання гострий з високою температурою.

Рак Педжета – це своєрідна форма РМЗ, перебіг якої супроводжується ураженням соска і ареоли. Виникає з епітелію молочних ходів соска. Почервоніння починається з появи на шкірі соска і ареоли сухих лусочок, кірочок, тріщин, поверхневих ерозій з червоною, зернистою поверхнею. Такий стан може тривати від кількох місяців до 3-х років і більше. З часом сосок стає плоским, втягується, деформується. У його основі утворюється щільний вузол, який інфільтрує сосок, поширюючись на ареолу вглиб залози.

Стад РМЗ:

Стадія I – пухлина менше 2 см, відсутні збільшені лімфатичні вузли (ЛВ) або віддалене розповсюдження.

Стадія IIа – пухлина менше 5 см без залучання ЛВ та віддаленого розповсюдження. Пухлина менше 2 см з залучанням ЛВ.

Стадія IIб – пухлина менше 5 см із залучанням ЛВ. Пухлина менше 5 см із залучанням ЛВ.

Стадія IIIa – пухлина більше 5 см с із залучанням ЛВ. Кожна пухлина із залучанням локальних, але не віддалених тканин.

Стадія IIIб – кожна пухлина з переходом процесу на грудну клітку або шкіру. Кожна пухлина з набряком кінцівки або залучанням надключичних ЛВ.

Стадія IV – кожна пухлина з віддаленими метастазами.

Основний шлях метастазування раку молочної залози – лімфогенний, тому насамперед уражуються регіональні лімфатичні вузли. Віддалені метастази найчастіше локалізуються в хребті, кістках тазі, ребрах, печінці, яєчниках, мозку.

Основн рентгенологічні ознаки РМЗ: інтенсивна тінь пухлинного інфільтрату, інод неправильної форми, особливо у разі інфільтративного росту, із нерівними обрисами, а також мiкрокальцинати. По периферії вузла відзначаються тяж пухлини в навколишню тканину й у напрямку до соска. Розміри вузла становлять від 0,2 до 6–8 см у діаметрі. На користь злоякісної пухлини свідчить перебудова навколишніх тканин, гiперваскуляризацiя i певна нечіткість контуру тіні. При дифузних (набряклих) формах тінь не виявляється.

Для діагностики важливі також i інші ознаки: загальне збільшення МЗ, дифузне стовщення шкіри – до 0,5–1 см (у нормі товщина шкіри на РМ не перевищує 0,1–0,2 см), перебудова малюнка залози з утворенням розпливчастих невизначених осередкових тіней.

Основн ознаки РМЗ при дуктографії:

1.         Дефект наповнення з нечіткими контурами і деструкцією стінки протоку на обмеженому протязі.

2.         Наявність циркулярного звуження отвору з деструкцією стінок і визначення множинних ділянок деструкції кінцевих протоків з мілкими (0,2–0,3 см) дефектами наповнення та розсіяними мікрокальцинатами.

3.         «Обрив» контрастованого протока

4.         Деформація кінцевих відділів протоків, яка проявляється їх розширенням на відміну від нормального звуження.

5.         Рак у внутріпротоковій кісті.

Ультразвуковими критеріями РМЗ є наявність вогнища правильної чи неправильної форми (структура однорідна чи неоднорідна), зниженої ехогенностi, з нерівним (або відносно рівним) контуром, допоміжний критерій – наявність мiкрокальцинатiв. Вогнище щільне, часто дистально виявляється тінь (затухання УЗ-хвиль). При раку вісь пухлини перебуває, як правило, в сагітальний площині, на відміну від доброякісних утворень, де вона у фронтальній площині. Обмежені можливості ма УЗД в диференційній діагностиці карцином i доброякісних утворень МЗ. Недоліком УЗД МЗ вважається неможливість розрізнити мiкрокальцинати, які є однією з перших ознак малiгнiзацiї.

При КТ дослідженні про ступінь злоякісності утворення судять по накопиченню контрастної речовини в артериальній, венозній та відстроченій фазі і при збільшенні щільності вузлового утворення в венозну фазу контрастування в 2–2,5 рази і/або при визначенні згрупованих мікрокальцинатів діагностують РМЗ.

Отже, МРТ-мамографія має високу інформативність у відношенні об'ємних утворень, проблемних для діагностики конвенціональними методами і непальпуємих утворень. Пухлинна тканина характеризується стійким і швидким накопиченням контрастного засобу з підвищенням інтенсивності сигналу залежно від ступеня злоякісності на 220–170–135%. Динамічна крива при РМЗ – це швидке збільшення інтенсивност накопичення в межах 2 хвилин з послідуючим інтенсивним вимиванням препарату.

MРТ-мамографія дозволяє визначити три типа картини РМЗ при контрастуванні: осередкове підсилення (висока вірогідність РМЗ), дуктальне підсилення (висока вірогідність доброякісного ураження), регіональне підсилення (однакова вірогідність РМЗ та доброякісного ураження). При осередковому (фокальному) типі важливо враховувати характер контурів осередка. Неправильність його контурів і наявність спікул вказують на РМЗ, тоді як рівні контури типові для доброякісного процесу.

При сцинтиграфії РМЗ інтенсивно накопичує РФП, що дозволяє з високою долею вірогідності діагностувати дану патологію та наявність уражених лімфатичних вузлів. Основне значення має сцинтиграфія в оцінці ефективност хіміотерапевтичного лікування РМЗ. При ефективному лікування відсоток накопичення РФП зменшується.

При термографії теплове випромінювання над ділянкою розташування злоякісної пухлини інтенсивніше, ніж випромінювання навколишніх тканин, що відбиваються на термограмі у вигляд асиметричної зони підвищеної яскравості. Характер термограми залежить від віку жінки, крім того, є й певні індивідуальні особливості розташування «холодних» i «гарячих» зон. Інформативність термографії в діагностиці патології МЗ знижується через відносно високу частоту хибнопозитивних i хибнонегативних висновків, яка сягає 25–30%. Це утруднює використання термографії як скринiнгового методу для раннього виявлення раку МЗ.