Курсовая работа: Методи збору журналістської інформації

Курсовая работа: Методи збору журналістської інформації

Курсова робота на тему:

«Методи збору інформації»

Зміст

Вступ

Документальн джерела інформації

Предметно-речова галузь як джерело інформації

Людина як джерело журналістської інформації

Державн організації як джерела інформації

Інформаційн агенції

Інтернет як джерело журналістської інформації

Спеціалізован сайти для журналістів

Жанр інтерв’ю як джерело інформації

Масове опитування анкетування

Спілкування журналістів між собою

Спостереження експеримент

Висновки

Вступ

Метою цієї роботи є аналіз методів збору інформації у журналістській діяльності, їх класифікація і визначення, особливості, плюси і мінуси тако діяльності. Також в своїй роботі я спробую визначити всі можливі джерела нформації, розклавши їх як то кажучи «по поличкам», а також нестандартн джерела і методи збору інформації. Об’єктом дослідження в моїй курсовій робот спочатку постають найпопулярніші джерела інформації, правила використання ц нформації, а також корисні поради для успішної журналістської діяльності. Перед початком реалізації будь-якого журналістського задуму потрібно перш за все визначити об’єкт дослідження. Ним можуть виступити різні суспільні проблеми процеси або окремо взята людина чи Ії діяльність. На цьому етапі необхідно володіти початковими навичками збору та обробки інформації. Тому дуже важливо вміти отримувати тільки необхідну інформацію. Необхідна інформація повинна відповідати ряду вимог. Основними вимогами є об’єктивність, достовірність, свіжість, завершеність і т.д. В основі інформації повинен бути реальний факт, знайдений і оброблений журналістом. Як то кажуть, факт-король будь-якого журналістського матеріалу. Саме тому сбір інформаційного матеріалу такий важливий. Але і до факта існують певні вимоги. Він повинен представляти суспільний інтерес, мати інформаційну цінність, бути достовірним, оперативним повним. В оточуючому нас світі мільйони фактів, які часто не існують окремо один від одного. Тому для журналіста дуже важливо знайти і визначити факт. Потрібну інформацію можна знайти де завгодно, навіть в найнеочікуванішому місці. Зазвичай інформацію можна черпати із різних сфер життя, наприклад політики, економіки, культури, спорту, побуту та ін.. Факт в свою чергу можна знайти в документах, доповідях, об’явах, статтях, в рекламі. Крім відомих джерел збору нформації існують також інші, нестандартні джерела. Наприклад, можна дізнатися про майбутні заходи заздалегідь. Зазвичай це нестандартні, неочікувані місця. Наприклад, здача якогось об’єкта в експлуатацію і т.д. На мій погляд, журналіст може досягти найвищої майстерності у підготовці свого матеріалу тоді, коли він шукає нетрадиційні джерела і теми і трохи виходить за рамки традиційного сюжетного одноманіття. «Всё новое, необычное и интересное для ваших читателей и есть сюжет, – по крайней мере, в зародыше.»[3]Також при використанн журналістом інформації із різних джерел дуже важлива уважність, адже будь-яка помилка чи фактична неточність можуть дискредитувати журналіста. А його помилки при пошукі інформації можуть ввести в оману цілу громаду, яка може втратити довіру до журналіста.  Займаючись пошуком інформації, журналіст проробляє свою власний стиль роботи з джерелами інформації, тому йому необхідно об’єктивно представляти різні джерела інформації і володіти їхніми координатами. Загалом, можна виділити три основних джерела інформації: документ, людина і предметно - речева галузь. У моїй роботі я спробую якнайповніше розкрити ці джерела інформації, дослідити їх. Я спробую дослідити типи документів, з якими може стикатися журналіст при пошуку інформації, і принципи роботи з ними, предметно-речову галузь, принципи збору інформації через людину, специфічні джерела інформацій та ін.

Документальні джерела інформації

Інформація, яку журналіст використовую в своїй діяльності, може бути знайдена у документах. Документи бувають матеріальними носіями інформації, яка може бути передана в часі і просторі. Також бувають юридичні документи, як підтверджують власність особи на що-небудь. Для журналістики обидва значення слова «документ» важливі, адже «діловий документ» є нічим іншим, як різновид документальних джерел інформації, який так само важливий для діяльност журналіста. Із різного роду документів можна отримати інформацію різного характеру, від законів, рішень і постанов влади, до характеристики місць, людей, подій. Використання документальних джерел інформації починається з їх пошуку. У наш час це не повинно бути занадто складним завданням. Робота з документами потребує від журналіста спеціальних навичок і знань, наприклад високої грамотності, знання про типи документів і т.д.

Документи можна класифікувати за типом діяльності:

·          Державно-адміністративні

·          Суспільно-політичні

·          Наукові

·          Виробничо-адміністративні

·          Нормативно-технічні

·          Художні

·          Довідково-інформаційні

Також документи можна класифікувати за сферами їх обороту:

·          Виробничі-різні тексти, які забезпечують інформаційне обслуговування виробничого життя трудових колективів, потреби управлінь в державній та виробничій сфері. Такі документи завжди повинні реєструватися. Але не існує ніяких нормативів про доступ до таких документів журналіста. Тому дістати необхідну інформацію часто буває справою не з легких, потрібно йти на різні нестандартні ходи аби заволодіти потрібною інформацією, а також заручитися допомогою людей, маючих відношення до потрібних документів;

·          Документи суспільних організацій-як і виробничі, забезпечують нформаційне обслуговування партій, різного роду організацій, суспільних рухів, різних об’єднань. Дістати таку інформацію також нелегко, адже часто трапляється так, що офіційної інформації, наданої прес-службами виявляється недостатньо, журналіст вимушений діставати інформацію навіть незаконним шляхом;

·          Побутові документи можуть вміщувати в собі як офіційні так особисті матеріали. Вони забезпечують інформаційне обслуговування людей в побуті. Знайти такі документі-найважче, адже вони в більшості своїй є приватною власністю людини, яку вона може показати тільки за власним бажанням. Це можуть бути особисті листи, розписки, щоденники та ін. І звичайно, використовування таких матеріалів може бути здійснено тільки із згоди власника.

Також існує іще одна класифікація документів:

·          За способом фіксування інформації. Це може бути рукописн друковані папери, фото і кіно плівки, аудіо записи, магнітні стрічки, цифров носії інформації;

·          За типом авторства. Це можуть бути особисті або суспільн документи, розписки, протоколи та ін.;

·          За статусом. Наприклад, офіційні і неофіційні документи, постанова влади, пояснювальні записки;

·          За ступенем близькості до емпіричного матеріалу. Наприклад, анкети, а потім зроблена за їхніми результатами доповідь;

·          За способом отримання документу;

Метод аналізу документа обирається в залежності від ціл журналіста і характеру документа. Це можуть бути загальні методи або спеціальні, які потребують особливих знань. Для того щоб добре освоїти документ треба отримати дані з нього, потім їх інтерпретувати і в кінці зафіксувати.

Отримання даних розуміє під собою швидкість і глибоку обробку знакової інформації, яка полягає у аналізі, оцінці і поясненні отриманих даних. Дуже важлива точна фіксація отриманих даних, адже можна сказати, що журналіст створює вже новий документ-опрацьовані записи журналіста, які за певних умов можуть мати юридичну силу. При використанні достатній кількості документально нформації журналіст може сформувати новий документ або повідомлення. Документи, з якими працює журналіст розуміють під собою правдиві, достовірні, надійні дані. Якщо виникають сумніви в справжності документу, необхідно спеціальним чином перевірити його. Цей аналіз містить в собі велику увагу до будь-яких, навіть найменших деталей документа і до його вигляду, метою якого є пошук виявлення ознак справжності або несправжньості документа. Іноді зробити це буває досить складно, тоді потребується допомога інших спеціалістів. При цьому важливо розрізняти між собою документально затверджені факти і такі факти, як наприклад просто стали відомі із достовірних джерел. Використання тако нформації потребує спеціальних поміток. Все це робиться для того, аби журналіст не ввів в оману читачів недостовірною інформацією і не втратив сво репутації через таку помилку.

Для того щоб перевірити достовірність інформації яка міститься в якомусь джерелі потрібно дотримуватись спеціальних правил:

·          Розрізняти між собою реальний опис подій і їх інтерпретацію, тобто дійсні факти і думку щодо них;

·          Визначати, якими джерелами інформації користувався автор документу;

·          Виявляти наміри автора документа при його створюванні;

·          Враховувати, якщо це можливо, атмосферу, у якій створювався документ, і чи могла вона якимось чином впливати на його якість;

Перевірка джерела також може бути здійснена шляхом порівняння його з іншими фактами, а якщо документ є інформаційною основою для серйозних висновків журналіст повинен проконсультуватися із експертом тій чи іншій області, досліджуваній журналістом.

Предметно-речова галузь як джерело

Предметно-речова галузь-це те, що оточує нас. Це предмети, речі, об’єкти, які можуть слугувати для журналіста носієм різної інформації. Дуже важливо для журналіста правильно визначити ці джерела інформації. Для журналіста дуже важлива інформаційна підтримка, яка може полегшити діяльність журналіста і правильне визначення об’єктів з цього джерела. Для інформування журналістів використовують спеціальні системи, а саме:

·          Брифінги-коротка за часом нарада журналістів, на якій вони ознайомлюються з позицією органів влади щодо різних питань;

·          Презентації-світські заходи, призначені для зустрічі різних політичних, суспільних або приватних структур з громадськістю і з журналістами, для ознайомлення з їхніми новими планами та результатами їх діяльності;

·          Прес-конференції-зустрічі політичних або суспільних діячів, представників науки, культури, спорту за представниками ЗМІ у зв’язку з подіями, пов’язаними з ними і для подання запитань і отримання відповідей на них;

·          Прес-релізи-спеціально дібрані повідомлення для ЗМІ про важлив факти, підготовані спеціальними прес-службами;

·          Інформаційні картки про наявні події з різних сфер діяльності, як створюються корпоративними інформаційними агенціями;

·          Екстрені повідомлення, передані через швидкісні джерела, як надсилають в органи ЗМІ прес-секретарі і прес-служби;

Ці служби надсилають ЗМІ різного рода корисну інформацію, яку потім журналісти використовують у підготовці статей і телевізійних ефірів. Найбільшого успіху інформаційні канали досягають тоді, коли вони обмінюються між собою планами, інформацією, коли вони є елементами однієї системи. Адже суспільство знаходиться під впливом декількох джерел інформації, і її споживач повинні отримувати якісну, достовірну, і головне, цікаву інформацію. Адже коли ЗМІ повторюють одне одного, або навпаки, розміщують взагалі протилежну один одному інформацію, споживач може відчувати різного роду дискомфорт, нудьгу або розчарування. Тому тільки від компетентності журналістів залежить, чи буде задоволений споживач створюваної ними інформації.

Людина як джерело журналістської інформації

Людина є найголовнішим із джерел інформації. Це живе джерело, яке суб’єктом діяльності, яке приймає участь у багатьох природних і соціальних процесах, має багату кількість зв’язків і є найпродуктивнішим, невичерпним джерелом інформації. Людина-це свідок подій і змін у навколишньому світі або його учасник. Вона виступає найзмістовнішим носієм інформації про навколишній світ, а також про себе, про свій внутрішній світ. І звичайно, вона слугу розповсюджувачем інформації, отриманої від інших людей. З точки зору журналіста, людина є дуже особливим джерелом інформації, адже у відмінності від документальних і предметно-речових джерел людина може бути неочікуваною, може розкритися або не розкритися, може сказати правду або неправду і т.д. Тому журналіст, який працює з людиною, повинен враховувати основні особливост людської психіки, щоб не образити людину і дістати потрібну, достовірну нформацію.

Державні організації як джерела інформації

Журналіст сьогодні має право отримувати інформацію від державних органів і організацій, суспільних об’єднань і посадових особо. Але дістати нформацію з цього джерела, яка є дуже важливою для аудиторії, є найбільшою проблемою для засобів масової комунікації. Для початку потрібно визначити вс можливі джерела інформації. Якщо потрібно знайти якомога більше інформації про негативн події, то найкращими носіями цієї інформації будуть перші люди, як дізналися про ці події-працівники міліції, охорони здоров’я, державно автоінспекції, рятувальники, пожежники, а також перші свідки. Нема нічого дивного, що вищезазначені люди краще знають про те, що трапилось, і тому журналістами ці джерела інформації освоєні краще. Якщо говорити про добр події, то інформація про них періодично фіксується спеціальними службами муніципальних округів. На жаль, це здійснюється не так оперативно, як хотілося б. Тому дуже важливо добре уявляти собі структуру органів управління країни, міста, області. На сьогоднішній день є багато різних періодичних довідників, які публікують інформацію такого роду. Такий довідник може дуже допомогти журналісту в пошуку інформації.

Інформаційні агенції

Окремо слід пригадати про такі джерела інформації, як інформаційн агентства. Вони забезпечують журналістську діяльність, передаючи основний, фактичний матеріал, який підлягає подальшій обробці журналістом. Самі ц служби, як правило, не контактують з аудиторією. Ідея створення такої служби зародилася на початку 19 сторіччя. Француз Шарль Гавас вперше створив свою мережу агенцій у різних місцях, продавая у пресу знайдену ними інформацію. На сьогоднішній день найпопулярнішими у світі є такі агентства: «Associated Press» «United Press

International» (США), «Agance France-Press» (Франція), «Reuters»

(Великобританія) и ИТАР-ТАСС (Росія). Ці агенції є найбільш впливовими джерелами інформації і є лідерами інформаційного ринку багатьох країн. У рамках великих регіонів світу діють регіональні агенції. У окремих країнах-національні, у областях і містах-обласні і міські, а також ті, як створюються при видавництвах і телекомпаніях. В цілях оперативност нформаційні агенції користуються швидкісними видами зв’язку, навіть космічного, мають великі комп’ютерні центри, які слугують для підготовки, обробки і зберігання інформації, яка постійно відправляється користувачам за допомогою різних джерел. Таким чином інформаційні агенції передають журналістам найсвіжішу, найоперативнішу інформацію, і є дуже економічними, адже вони дуже скорочують часові і фінансові витрати працівників преси на відправку своїх кореспондентів інші країни для отримання найновішої інформації, пошук яко проблематичним, наприклад, робота журналіста в гарячих точках, в зонах заворушень, озброєних конфліктів і т.д.  В Україні наприклад, дуже відомим великим є інформаційне агентство «Укрінформ» - це державне інформаційне агентство, яке щодня публікує близько 500 інформаційних та аналітичних повідомлень українською, російською, англійською та німецькою мовами, має майже 200 оригінальних фотознімків. Агентство співпрацює з багатьма зарубіжними нформаційними інститутами, у тому числі і світовими, на основі двосторонніх угод. Укрінформ - єдиний від України член Європейського Альянсу інформаційних агентств. В Україні агентство представлено власними кореспондентами фотокореспондентами в усіх областях України. Зарубіжні кореспонденти агентства оперативно інформують про події з Німеччини, Китаю, Польщі, Росії, Сербії, Румунії, Угорщини, Узбекистану, країн Балтії та інших. Одержувачами інформац Укрінформу є державні структури, газети різних рівнів та телерадіокомпан України, підприємства, організації, комерційні фірми, зарубіжні споживачі.

Інтернет як джерело журналістської інформації

Інтернет є унікальним, перспективним і неосяжним джерелом будь-якої інформації. Це недорогий, потужний механізм, який може дуже допомогти будь-якій людині для пошуку чого завгодно. А особливо для журналіста, адже це дуже зручне і більш ніж змістовне джерело. Кількість корисної для журналіста нформації, яка міститься в мережі Інтернет, важко переоцінити. Але крім цього, він може скріпити зв'язок між журналістами і ЗМІ в Україні і в світі. Також він може бути носієм вже обробленої журналістом інформації в електронних Інтернет виданнях, а також виступати альтернативним методом публіцистики під час кризи або в разі встановлення цензури. Також він може бути корисний для електронного розповсюдження новин, публікацій і реклами. Найкраще для пошуку інформації-це приєднатися до мережі і переглянути різні сайти, найпотрібніші з яких можна знайти через спеціальну програму для пошуку. Цей спосіб є найплодотворнішим для отримання журналістом потрібної інформації, адже в Інтернеті можна знайти все, що завгодно. Дослідження Інтернета - це завжди і навмисний пошук, і випадков знахідки.

Спеціалізовані сайти для журналістів

Нижче приводиться перелік спеціальних сайтів для журналістів, створених аби полегшити роботу журналіста.

·          Editor & Publisher

http://www.mediainfo.com/edpub

·          Environmental Journalism Home Page

http://www.tribnet.com/environ/env_home.htm

·          Freedom Forum

http://www2.nando.net/prof/freedom/1994/freedom.html

·          GlasNews

http://solar.rtd.utk.edu/~aboyle/glasnews/master.html

·          Inet-News

http://www.helsinki.fi/valttdk/lists/inet-news/

·          NewsLink

http://www.newslink.org/menu.html

·          Town Hall – общество профессиональных журналистов

http://town.hall.org/places/spj/.

Жанр інтерв’ю як джерело інформації

Завдяки інтерв’ю журналіст може отримати величезну кількість необхідної йому інформації. Адже інтерв’ю-це безпосереднє спілкування з людьми, це метод, при якому через бесіду можна пізнати потрібні речі, тому вивчення цього аспекту напряму відповідає досліджуваній темі. Інтерв’ю – це вид організованої речової взаємодії, яка направляється з боку журналіста чітко розуміючими пізнавальними завданнями і розуміють під собою розробку стратег тактики, які відповідають умовам взаємодії. Журналіст повинен бути добре підготований до інтерв’ю, повинен знати, на яку інформацію він може розраховувати, починаючи бесіду. Насамперед журналіст повинен володіти такою нформацією, як фактичні дані, знання в тій чи іншій області(яка відповіда темі бесіди, діяльності людини), пояснювати або коментувати ту чи іншу подію, пропозиції і прогнози. Наприклад, факти можуть бути як позитивними, так негативними, вони можуть належати як до минулого, так і до майбутнього, як із власного життя інтервюірумого, так і із приватного життя іншої особи. Дуже важливу роль відіграє поведінка людини. Не завжди вона виражає готовність до бесіді. Потрібно пам’ятати, що не про все можна розмовляти з інтерв’юером. Правильність постановки бесіди потребує від журналіста спеціальних навичок у спілкуванні, спеціальних тактичних прийомів. Тут для журналіста дуже важливе знання психології спілкування. Також запитання можуть бути направленні на пізнання поглядів, суджень, відношення співрозмовника до окремих аспектів дійсності. Така ситуація може спостерігатися в портретних інтерв’ю. Іще одна важлива якість такого журналіста-вміння сходитися з людьми, мати неконфліктний характер, подобатися людям. Адже кількість і якість інформації, отриманої в процесі бесіди залежить від того, наскільки журналіст зумів «розговорити» свого співрозмовника і настроїти його на бесіду. М.Н. Кім пропонує наступну класифікацію інтерв’ю. В залежності від складу бесіди інтерв’ю бувають формалізованими(журналіст повинен бути чітко інформованим про факт) неформалізовані(більш схильні до отримання широких пізнань про співрозмовника). За ступенем інтенсивності інтерв’ю бувають короткі, середні і сфокусовані, кожен із яких використовується в залежності від мети журналіста. Кожний журналіст розробляє власну тактику ведення інтерв’ю. Підбор питань, їх послідовність і комбінування-все це вибір тих засобів спілкування, які найбільш підходять під дану бесіду, ритм розмови, спеціальні прийоми-це все продумана тактика журналіста. З точки зору інформаційної насиченості, найбільш вдале нтерв’ю можна створити якщо:

·          Добре підготуватися до бесіди, тобто вивчити предмет розмови, а також вивчити співрозмовника як індивідуальність;

·          Навчитися контролювати хід бесіди, замічати ускладнення розмови своєчасно прибирати їх;

·          Володіти достатньою кількістю прийомів, здатних збагачувати спілкування;

Також існують спеціальні положення щодо ведення інтерв’ю:

·     Журналіст повинен іти до співрозмовника маючи думку, але при цьому, з бажанням отримати думку. Його питання повинні налаштовувати співрозмовника на розмову;

·     Щоб бесіда була плодотворною, для початку треба зацікавити в співрозмовника. Журналіст може задавати потрібні питання, але співрозмовник завжди має право не відповідати на них;

·     Сам журналіст повинен бути цікавий співрозмовнику як людина;

Кожне джерело інформації має свої плюси і мінуси. Інтерв’ю є найсуб’єктивнішим джерелом інформації. Наприклад, очевидці однієї події по різному можуть розповісти про свої враження від неї. Але все ж таки ця якість може бути дуже корисною для журналіста-він може почути різні думки, точки зору на проблему, по ншому подивитись на ситуацію і зробити корисні висновки.  Кожному журналісту буває потрібно провести інтев’ю, опитувати людей, вести бесіду, без якої рідко обходиться створення матеріалу. Справжній журналіст повинен правильно вести бесіду, налаштувати і зацікавити співрозмовника, аби йому було приємно спілкуватися з ним.

Масове опитування і анкетування

Для ЗМІ дуже важлива інформація про сприйняття громадськістю т чи іншої ситуації або факту, адже без отримання такої інформації ЗМІ втрачають шанси на конкурентоспроможність своєї продукції. Щоб цього не сталося повинне постійне вивчення аудиторії.  Масове анкетування-це метод отримання даних про стан суспільного розуміння, суспільної думки, суспільної практики за допомогою усного опитування багатьох людей. Найскладнішим в цій справ формулювання питань, на які можна отримати гідну відповідь. Анкетування-це метод отримання тих самих даних, але за допомогою спеціальних анкет, як оформлюються письмово. Такі анкети можуть бути закритими і відкритими. Закрит пропонують вибрати наявний варіант відповіді, зазначений в анкеті, а відкрит дають змогу вільного формування відповіді. Для створення опитування дуже важлива грамотність-найголовніше для отримання точних результатів. Не завадить також консультація із соціологом по цьому питанню, особливо якщо предмет вивчення потребує від автора анкети особливих знань. Такі опитування мають величезн можливості, наприклад-свобода, адже при правильній постановці відповідь можна отримати майже на будь-яке запитання. Але це також дуже суб’єктивне джерело нформації, адже кожна людина особлива і має свої індивідуальні погляди на ту чи іншу сторону життя. Також, окрім письмових та усних опитувань існує такий спосіб, як телефонне опитування. Цей спосіб став особливо популярним в останн роки. Від людини, яка проводить опитування телефоном, потребується максимум коректності і так та, грамотності, досконалості у володінні темою опитування, адже його головне завдання-отримати довіру і увагу співрозмовника.

Спілкування журналістів між собою

Іще одним джерелом інформації може слугувати обмін інформацією між колегами-журналістами. Їх спілкування є невичерпним джерелом корисно потрібної інформації. Адже журналіст-як губка, яка вбирає в себе всю цікаву нформацію, яка може бути корисною не тільки йому, але і колегам. В таких бесідах представники ЗМІ не тільки обмінюються фактами, але можуть одразу його осмислити і зробити потрібні висновки. На мій погляд, такий спосіб отримання нформації журналістами не тільки добре впливає на їх творчу діяльність, але розширює їх кругозір. Він сприяє підтриманню інформаційної співпрац спілкування між журналістами, що в свою чергу гарно впливає на якість нформації, яку потім споживає аудиторія.

Спостереження і експеримент

Іще одним джерелом інформації є спостереження. Якщо воно правильно розроблене, то воно дає змогу вивчити не тільки окремі аспекти якогось явища, але і все явище повністю. Систематичне спостереження-це спостереження, яке орієнтоване на отримання даних про розвиток з тієї чи іншої сфери, про поведінку тієї чи іншої особи за допомогою багаторазових контактів впродовж довгого часу. Цей метод давно існує і успішно використовується у журналістиці. Наприклад, для ефективного спостереження журналісти перевтілюються в інших людей-наприклад, змінюють на деякий час професію(включене спостереження) або випробовують себе в невідомій раніше ролі. Це робиться для того, щоб якомога реальніше описати свій об’єкт спостереження, подивитися на нього зсередини. Створення власних висновків має дуже індивідуальний характер для кожного журналіста, тому індивідуальні ефекти, використані впродовж реєстрац висновків створює необхідний настрій і відчуття реальності, достовірності, а також ефект присутності. В залежності від позиції спостерігача розрізняють відкрите і приховане спостереження. При відкритому спостереженні журналіст не приховує своєї цілі, присутності і складу роботи. При прихованому він до кінця спостереження не відкриває цілі свого розслідування. Для успішного розслідування журналіст має мати такі якості, як інтуїція, фантазія, уява, загальний рівень розвитку. Всі ці якості допомагають ефективно використовувати журналістське спостереження. Також журналіст повинен обов’язково фіксувати все побачене і почуте ним, адже це може бути важливим у формування готового спостереження і містити в собі ті чи інші моменти життя, які дозволяють побачити нові потрібні факти. Але журналісти використовують такий спосіб нечасто, адже це потребує багато часу, матеріальних і організаційних затрат.

Висновки

У своїй роботі я дослідила джерела інформації в журналістиці. Спочатку я зробила загальний огляд і характеристику головних джерел інформації, потім розглядала кожне джерело окремо. В своїй роботі я, використовуючи спеціальну літературу і корисні Інтернет -ресурси, дійшла певних висновків. Отримання нформації-це завжди взаємодія журналіста з об’єктом. Це можуть бути документи, предметно-речова галузь або людина. Тому, обираючи те чи інше джерело нформації, журналіст повинен враховувати:

·          Цілі своєї роботи, тема матеріалу, розслідування причин конкретно ситуації і т.д.;

·          Доступність джерел інформації, пошук співрозмовників або спеціальної літератури або іншої потрібної інформації;

·          Строки збору інформації;

·          Ступінь надійності інформації;

Існує величезна кількість різноманітних джерел інформації. Всі вони мають як плюси, так і мінуси. Щоб діяльність журналіста була успішною, він повинен знати і уміти використовувати всі джерела інформації, адже це додасть різноманіття в матеріали і в саме життя цього журналіста.

Використана література

1. Аграновський В. Вторая древнейшая. Беседы о журналистике.

2. Журналистское расследование. История метода и современная практика (под общ. ред. А.Д. Константинова)

3. Ворошилов В.В. Журналистика.

4. Даутова Р.В. Методика исследования журналистики.

5. Ким М.Н. Технология создания журналистского произведения.

6. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста.

7. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики.